про що свідчив відгомін численних збурень, якии долинав до них із глибин підземного світу.
— Леді Ріано, — застеріг її Шимас, квапливо ставши на місце Колвина, — тільки не надумаите...
— І не збираюсь! — урвала иого відьма. — Я не дурна, професоре, лише безвідповідальна. Ну ж бо!
Він рвучко відштовхнувся — а вже за секунду мусив розпочати гальмування, бо раптом полетів з карколомною, просто божевільною швидкістю. Ні, плащ не додав иому сили, як меч Ріані, лише якимсь незбагненним чином зробив иого надзвичаино легким, маиже невагомим під час левітації, тож иому практично не доводилося докладати зусиль, щоб утримувати себе в повітрі.
Діставшись земного світу, Шимас за інерцією злетів досить високо над поверхнею і побачив, мов на долоні, добру половину острова, зокрема и Драконяче Гніздо з маленькими постатями Дараха та Інґріг біля кістяка Останнього Дракона. Вони теж помітили иого, замахали руками и негаино рушили до північного схилу.
Щоино Шимас приземлився неподалік від Колвина, як із тунелю, на иого величезне полегшення, вигулькнула ціла та неушкоджена Ріана. Відступивши на кілька кроків, вона прикликала з ясного неба таку потужну блискавку, що Ши- масові миттю стало дибки волосся, а від оглушливого грому позакладало вуха. Чорнии отвір у землі відразу затягся, і другої блискавки не знадобилося.
„Яка ж вона хвалькувата!“— знову розсердився Ши- мас. — „Могла б ударити блискавками з рук. Виишло б не так сильно, зате без цього гуркоту..“
Він позбувся дзвону у вухах саме вчасно, щоб розчути Ріанині слова:
— Даруите, професоре, я повелась, як дитина. Не варто було дражнити демонів, викликати їх на біи. От вони и з’явилися.
— Не думаю, що вони відгукнулися на твіи виклик, — почувся з пустоти вже добре знаиомии Шимасові чистии і мелодіинии голос. А наступної секунди між ним та Ріаною з’явився хлопчина-диннеші, цього разу вдягнении у довгу туніку світло-блакитного кольору. — До речі, хочу вас привітати. Ви впоралися швидше, ніж я чекав.
Колвин затремтів і позадкував.
— Пані,— благально мовив він до Ріани,— дозвольте піти. Мені погано. Прошу, відпустіть мене. Я потім вернуся.
Така реакція їх не здивувала. У лісі під Манхаином вони згаяли чимало часу, щоб розшукати Колвина, якии з переляку забився в наиглухіші хащі. Вочевидь, иого чорне єство рішуче протестувало проти присутності диннеші.
— Гаразд,— погодилася Ріана.— Іди до Дараха з Інґріг, — вона вказала напрям на Драконяче Гніздо, — і чекаи нас там.
— Дякую, ласкава пані, дякую, — зрадів Колвин і чимдуж дременув на південь.
А Ріана знову перевела погляд на диннеші.
— Моє шанування, світлоносцю. То що ти говорив про демонів?
— Я не знаю, що коїться під землею, тому можу лише поділитися з вами своїм припущеннями. Для вас це и на краще, бо інакше я б нічого вам не сказав. Просто не мав би права. Отже, з твоїх слів я зрозумів, що ти, ледь опанувавши якусь дещицю сили меча, захотіла випробувати иого на демонах і стала їх кликати. Тоді вони и приишли, так?
— Так, — присоромлено підтвердила Ріана.
— На щастя, — додав Шимас, — це сталося вже після того, як було відкрито тунель.
— Я так і думав,— сказав диннеші.— Гадаю, ні демони, ні їхніи господар досі навіть не підозрювали про присутність у верхніи шарах Тиндаяру меча та плаща. Вони добре маскували себе, тож я покладав надії лише на те, що звичаи- нии чаклун, вразливии до дії Темної Енергії, зможе їх відчути саме завдяки своїм вразливості.
— Отже, — второпав Шимас, — демони відгукнулися не на заклик леді Ріани, а на її маґічні дії з мечем?
