Шимас, попри дію захисного плетива, мусив примружити очі.
— Ого! — приголомшено мовила Ріана. — Він додає мені сили!. І не тільки сили. Ще я відчуваю земнии світ — там, нагорі. Не бачу, просто відчуваю. Поверхню, рельєф. і точні напрямки! Це північ. — Вона швидко рушила вперед, а кроків через п’ятнадцять зупинилася. — Тепер я під океаном. Відчуття води дуже слабке, але тут земна поверхня опускається.
„Диве милостивии, що я накоїв!“— ужахнувся Ши- мас. — „Я допоміг відьмам стати ще могутнішими..“
Він опустив очі и подивився на тканину, яку міцно стискав у руках. Вона була шовковиста на дотик, досить щільна, але водночас маиже невагома. Розгорнувши її перед собою, Шимас переконався, що це не просто шматок тканини, а щось на зразок накидки або короткого плаща із золотою застібкою у вигляді восьмикутної зірки. Як і з мечем, він не відчував ніякої маґії, але нітрохи не сумнівався в її присутності. Плащ не міг служити просто обгорткою для меча, в нього напевно було своє, окреме призначення.
І тут Шимас збагнув одну річ. Коли він був підступив до Ріани, щоб зблизька поглянути на знахідку, тиск Темної Енерґії ще більше послабнув. Проте и зараз не зростав, дарма що відьма блукала віддалік, досліджуючи з допомогою меча границі острова. Отже, причина була не в мечі, а в плащі.
Щоб перевірити цеи здогад, Шимас накинув плащ собі на плечі и скріпив застібкою. Ефект був миттєвии і перевершив усі сподівання: Темна Енерґія взагалі відступила, вона сердито вирувала довкола, але не сміла торкнутись до нього в жодному місці — хоч крізь плащ, хоч поза ним.
Ріана перервала обхід периметра острова і швидким кроком повернулася до Шимаса.
— Це теж корисна річ, — сказала вона торкнувшись краєчка плаща. — Дуже міцнии захист. І головне — не вимагає ніяких зусиль, діє сам по собі, без стороннього втручання. Ви лишень уявляєте, як нам поталанило? Досі жодніи відьмі, а тим більше чаклунові, не випадало працювати з ґвифінськими чарами.
— Я и зараз із ними не працюю, — зауважив Шимас. — Бо навіть не бачу їх, не відчуваю, а що вже говорити про якесь керування ними. У кращому разі, це можна назвати
пасивним використанням.
Та Ріана вже не слухала иого.
— Агов, демони! — весело гукнула вона в пітьму Тинда- яру. — Де ви сховалися? Виходьте на бш! Невже відпустите нас із такою цінною здобиччю?
„От же ж легковажне дівчисько!“— сердито подумав Шимас. — „Для неї все це просто гра..“
А вголос стримано мовив:
— Не варто спокушати долю, леді Ріано. Якщо Ан Нуві- нові баидуже до нашої знахідки, раджу скористатися цим і спокіино, без перешкод повернутись у земнии світ.
Молода відьма зверхньо глянула на нього, глузливо посміхнулася, але кивнула:
— Ваша правда, професоре. Повертаимося. — Вона трохи посунулася вбік і спрямувала меч угору. — Вийдемо за півмилі на північ від западини. Я певна, що зможу пробити тунель біля самого схилу і не схиблю більше, ніж на кілька футів, проте краще підстрахуватися — це ж усе-таки Дра- коняче Гніздо.
На дзеркальному лезі меча замерехтіли блискавки, а з иого вістря вихопився яскравии білии промінь. Цього разу він був такии потужнии, що Ріані знадобилося лише кілька хвилин, аби прокласти тунель до самої поверхні землі. Через сліпуче сяиво Відьомської Іскри Шимас навіть не помітив земного світла, зате миттю відчув бурхливии потік чистої, сповненої життя енергії, яку плащ безперешкодно пропускав крізь себе.
Маиже водночас із цим, осторонь них, десь на межі освітленої Іскрою зони, виникло сильне збурення Темної Енерґії. Ріана відреагувала миттєво, і могутня синя блискавка, з тріском пронизавши простір, ударила в енерґетичнии згусток, якии лише почав був перетворюватися на Темну Матерію. Відтак вона схопила за руку Колвина, потягла иого під отвір тунелю и підкинула вгору.
— Тепер ви, професоре. Мерщіи!
У неї були всі підстави иого квапити. Лише один демон виявився таким необачним, щоб здшснити перехід з Ан Ну- віну до Тиндаяру поблизу відьми и дозволити їи убити себе ще до завершення трансформації. Решта иого товаришів виходили на безпечніи відстані від неї,
