— А як ти здогадався?
— Та це ж ясно. Якби ти йшов сюди пішки, тебе неодмінно б упізнали. І зараз уся вежа була б напхана студентами.
Пиліб поквапцем звільнив місце на столі, застелив ио- го чистим папером і розклав на ньому печене та смажене м’ясо, три величенькі шматки сиру різних сортів, пироги, хліб, кремові тістечка та пляшку молока. Він полюбляв гарно попоїсти і ні від кого з цим не крився. Власне, з иого комплекцією це и так було очевидно.
— Прошу, сідаи, пригощаися. Чим багаті, тим і раді.
Обоє взялися до їжі, і Шимас став розповідати про свої
пригоди. Говорив чисту правду, бо більше не бачив сенсу приховувати свою сутичку з Ярлахом. Тепер чорні так і так захочуть иому помститися — це ж він убив Кіннана аб Ма- доґа, а потім ще и допоміг Еирін вер Ґледіс відбитися від пекельних почвар.
Лише в одному Шимас відступився від істини — за иого словами, прибувши до Евраха, він з’ясував, що буквально напередодні Ріана вер Шонаґ самостшно розгадала Пророцтво про Першу. На це Пиліб недбало зауважив:
— Коли невідворотне пророцтво здіиснилося, иого може витлумачити кожен, хто бодаи трохи тямить у передбаченнях. Відьми мали тут перевагу, бо знали більше, ніж ми. А леді Ріана просто виявилася кмітливішою за решту відьом. Це, по суті, її єдина заслуга. З твоїм досягненням не порівняти.
Так само він не скупився на коментарі и щодо багатьох інших моментів Шимасової історії, часто перепитував, уточнював, вимагав додаткових подробиць. Тому розповідь тривала довго и добігла кінця вже тоді, як окремі вибухи вогняних куль за вікном злилися в неперервну канонаду, а все небо розквітло численними феєрверками. До настання нового року залишалося ще дві години, і впродовж усього цього часу, та ще и години зо три по тому, святкове шаленство в Кованхарі не стихатиме.
— Цікаво, що ти собі думав, коли погодився ити на Тір Мінеган?— запитав Пиліб після того, як Шимас розповів про свою та Ріанину зустріч із наистаршими, під час якої троє з них, Левелла вер Арвен, Маирен вер Дервіл і Енид вер Ґвенліан, переконували иого поступитися плащем, бо, мовляв, чаклунам однаково непідвладні ґвифінські чари. — Вони ж могли любісінько иого забрати. І, напевно, так би и учинили, якби не твоя участь у порятунку леді Еирін.
— Насправді я не збирався туди ити, — сказав Ши- мас. — Вирішив, як доберемося до Мінегану, попросити леді Ріану, щоб випустила мене в ївидоні. Вона б мені не відмовила. Але тоді все так закрутилося, що було вже не до того. Коли нарешті демони та чудовиська порозбігались, леді Еирін ледве трималася на ногах, треба було швидше вибиратись із Тиндаяру. І взагалі, відьми виявилися не такими паскудами, як я думав. Просто раніше судив по тутешніх відьмах і гадав, що в Кованхарі вони ще більш-менш стримують себе, зрештою ж, перебувають на чаклунськіи території. Аж ні — вони всюди поводяться однаково. І на Тір Мінегані не гірше, ніж тут. Нахабно, пихато, зарозуміло — але вміру. Наинестерпніші з них молоді відьми, а що старші, то ввічливіші и поміркованіші. Хоча, звісно, бувають і винятки. Леді Енид така бундючна, що аж гидко, і при цьому, як кажуть, вона наислабша не лише серед наистарших, а серед усіх старших сестер. А от леді Еирін, дарма що королівська дочка, дуже скромна и чемна дівчина, більше схожа навіть не на відьму, а на зразкову студентку- чаклунку.
— І це на краще,— промовив Пиліб.— Нашому світові бракувало тільки чванькуватої відьми з Первісною Іскрою. А вона дуже могутня?
— Судячи з того, як громила чудовиськ після п’яти годин безперервної битви з ними, так, дуже могутня. Зараз вона друга за силою відьма в Сестринстві, поступається тільки леді Ріані. І зваж на те, що її Іскра пробудилася лише в середині монфовіра.
Пиліб повільно кивнув:
— І хтозна, що буде далі. Як на мене, то краще б Первісна залишалася там, де була раніше, і не втручалась у хід земних подіи. На відміну від багатьох наших колеґ, я не дуже переимаюся тим, що тепер відьми стануть іще впливовішими. Зрештою, вони и без того попихають усіма Північними Королівствам; он як нахабно всадовили на катерлах- ськии трон свого брата-відьмака, якии ще півроку тому не знав, хто він насправді, и мандрував Абрадом, розважаючи дітлахів простенькими фокусами... Та біс із ним, із тим Ка- терлахом. Мене, Шимасе, наибільше лякають намагання Ан Нувіну заволодіти Первісною Іскрою. Страшно и подумати, до чого це може призвести. Якісь десять днів тому все висіло на волосинці, навіть на павутинці. Якби пророцтва не зіишлися в точці доповнення, то.
— Нічого б непоправного не сталося, Пилібе, — заспо- кіиливо мовив Шимас. — Це була б особиста трагедія для окремих людеи, які втратили б дочку, сестру, родичку, подругу. Світ, безумовно, збіднів би без цієї чарівної и дуже розумної дівчини. Але Ворогові не дісталася б Первісна, я цього певен. Леді Еирін не така самозакохана, щоб рятувати своє життя за будь-яку ціну. Вона б радше загинула, ніж віддалась Ан Нувінові. — Він узяв до рук уже охололу чашку, наслав на неї розігрівальні чари і з насолодою відпив ковток смачного та запашного напою. Пилібові рідні завжди надсилали иому наикращии чаи зі свого врожаю. — Шкода, що так і не випало нагоди побувати на Талев Ґвала- ху. На зворотному шляху ми збиралися туди завернути — капітан хотів закупити на зароблені гроші чаю.
— Ну, ти и сам тепер можеш туди навідатися,— зауважив Пиліб. — З такою швидкістю тобі знадобиться не більше чотирьох днів. А Талев Ґвалах вартии того, часом я дуже за ним сумую. Не був там уже сім років. Улітку, мабуть, поїду. Все кину — і поїду. На щастя, ти повернувся цілим і неушкодженим, тепер позбавиш мене цієї мороки з керівництвом кафедрою.
— Не сподобалося? — запитав Шимас.
