ПЕРВІСНА. У ВИРІ ПРОРОЦТВ

напад на кафедру інфернальних сил...

—  Брудні вигадки! — обурено урвала иого Ріана. — Жодної абервенської чаклунки в Кованхарі не було. А сестри поїхали з міста, бо отримали інформацію, що вище керівництво чорних збирається на таємну нараду просто під боком у вашого Магістрату, в Едандирському лісі.

—  Але нічого там не знаишли, — припустив Шимас, якии уперше чув таку версію відсутності відьом у місті.

—  Одне уточнення — нікого не знаишли. Але свідчень про те, що там проходили збори, було вдосталь. Погодьтесь, якби в Кованхарі справді судили великого маистра, чорні б сиділи тихесенько, не витикались і вже тим більше не влаштовували б таких збіговиськ.

—  Тоді то були не чорні, — стояв на своєму Шимас. — Хто завгодно міг збиратися в лісі.

—  Все вказувало саме на чорних. Сестра Аверлін переконана, що и маґістри знали про ці збори, але промовчали, не вжили ніяких заходів, бо це могло зашкодити їхнім звинуваченням проти Ірдана аб Бріна.

Шимас зітхнув. Ріанина віра в святу невинність відьом та її непохитна впевненість у підступності и безпринципності Маґістрату неабияк дратувала иого.

—  А хіба можна вірити вашіи сестрі Аверлін? — спересердя мовив він, геть забувши про обережність.— Тіи са- міи, що мало не вкрала всю славу в Огріґа аб Лугаида, а коли це не вдалося, то відкусила половину, втулила своє ім’я в иого закон всесвітнього тяжіння.

Сказавши це, Шимас негаино пошкодував про свої слова. Він з острахом чекав, що зараз Ріана вибухне праведним гнівом, проте, на иого подив, вона лише розсміялася.

—  Професоре, невже ви вважаєте мене такою дурненькою? Гадали, я не знаиду, що відповісти на ці чаклунські побрехеньки, і буду лише безсило огризатися? Визнаю, що до зустрічі з вами я геть нічого не тямила в теорії передбачень, але це зовсім не значить, що в усьому іншому я така ж не- вігласка. Мені добре відомо, що насправді Огріґ аб Лугаид ніякого закону всесвітнього тяжіння не відкривав.

—  А це вже типово відьомські побрехеньки, — знову не стримався Шимас. — Професор аб Лугаид опублікував свою роботу ще в п’ятнадцятому столітті, а Аверлін вер Шіван переформулювала иого рівняння лише в шістнадцятому. Чи ви будете и це заперечувати?

—  Ні, не буду. Навіть уточню дати. Трактат Огріґа аб Лу- гаида виишов у 1464 році, він називався „Закони руху небесних тіл“. Ви, мабуть, і в очі иого не бачили, лише чули про нього. А я читала, бо сестра Аверлін, яка викладає в нас натуральну філософію, давала мені завдання написати реферат за цією роботою. Тому я знаю, що професор аб Лугаид жодним словом не згадував про всесвітнє тяжіння. Він лише стверджував, що Сонце притягує до себе решту небесних тіл, надаючи ї м доцентрового прискорення, обернено пропорціиного до квадрату відстані між ним та цими тілами. А в 1506 році Аверлін вер Шіван у своєму трактаті „Математичні засади земної та небесної механіки“ узагальнила цеи результат і встановила, що не лише Сонце притягує до себе інші тіла, а и ці тіла притягують до себе Сонце та одне одного. Вона перша запровадила поняття механічної сили, а четвертии закон механіки, закон всесвітнього тяжіння, назвала законом Огріґа аб Лугаида. Свого імені туди не тулила. — З цими словами Ріана підвелася. — Ну гаразд, професоре, тут стає холодно. Якщо хочете, можемо продовжити нашу розмову в приміщенні. Тим більше, що вам уже час вечеряти.

—  Так, звичаино, — погодився Шимас, і собі вставши. — Ходімо.

Трактир був невеличкии, і иого парадні двері безпосередньо вели до загальної зали, де наразі вечеряло лише троє пожильців. Ні про яку музику для розваги клієнтів, певна річ, не ишлося. З погляду Шимаса, це було позитивом закладу; иого дуже дратували виступи трактирних музик та співаків, не кажучи вже про танцюристів.

Ріана обрала стіл біля вікна и замовила огрядніи служниці чашку чаю та шматок яблучного пирога. У Шимаса жінка запитала лише про напіи, бо він ще раніше сказав го

сподареві, що їстиме на вечерю смажену картоплю з грибами та телячою відбивною.

—  Сестра Аверлін не женеться за чужою славою, — продовжила Ріана, коли вони обоє влаштувалися за столом. — Іи вистачає и двох законів механіки — другого та третього. Першии вона також не вважає своїм. Крім того, її дуже шанують математики, бо саме Аверлін започаткувала су- часнии аналіз нескінченно малих величин і перша надала строгого вигляду нашим інтуїтивним уявленням про имо- вірність та середню величину. А зараз вона досліджує ґвев- ричні сили і вже досягла значних успіхів. — Цієї миті Ши- мас відчув, як у Ріаниніи сумочці спрацювали відьомські поштові чари. Проте дівчина не звернула на них уваги и говорила далі: — Коли хочете знати правду про сестру Аверлін, читаите не брудні пасквілі, а сериозні наукові книжки з математики та натуральної філософії. Якщо ж вам так важить саме чаклунська думка, то слухаите не аби-кого, а зверніться до тих ваших колеґ, що працюють у цих галузях. Не знаю, де у вас вивчають механіку та ґвевризм...

—  На кафедрі природних явищ, — підказав Шимас. — Власне, якраз там, на лекції з основ механіки, я вперше и почув про.— він зробив паузу, щоб якомога обережніше сформулювати свою думку,— ну, про суперечки довкола закону всесвітнього тяжіння. Це було ще в мої студентські роки.

—  І ваш викладач звинуватив сестру Аверлін у плаґіаті?