заходилася перераховувати відомі їи стримувальні чари і зрештою змусила Еирін визнати, що вона випробувала їх усі. Арвен захоплено сприиняла цю новину і мало не заплескала в долоні, а от Морін не змогла приховати своїх заздрощів — бо її саму наставниці досі не визнали готовою до зустрічі з чорними чаклунами, хаи навіть упокореними.
— Мабуть, уже цього ґвинера, — припустила Гелед, — Кеиліон виставить проти тебе двох чорних. А наступного маїра — трьох. Ну, а далі почне навчати нападу.
— Я чула, — зауважила Морін, — що наистарші збираються повернути іспит з поборювання чудовиськ. Тих сестер, що успішно складуть решту іспитів, возитимуть на Інісоид Ярхарах для останнього випробування.
— Може, це и правильно,— сказала Еирін. Від Івін вона знала, що наистарші справді розглядають це питання за пропозицією групи сестер, зокрема и Альси вер Киннеиді, які були переконані, що Китраил відкрив Тиндаяр з наміром розпочати нове вторгнення в земнии світ. — Тільки плисти туди далеченько, аж три тисячі миль.
— А що вдієш? — знизала плечима Морін. — Ніде ближче чудовиськ немає.
— Я б цього не хотіла, — чесно зізналася Гелед. — Від морської хитавиці мене нудить. А шість тисяч миль туди и назад. подумати страшно.
Гелед могла так говорити і не боятися, що подруги візьмуть її на глузи. На відміну від них, вона була здібною та старанною ученицею і мала гарні шанси здобути звання повноправної сестри ще до двадцяти років. Про що ні Мо- рін, ні Брі навіть мріяти не сміли.
— А от я б хотіла, — озвалась Арвен своїм тоненьким голосочком. Вона рідко втручалася в їхні розмови, а переважно слухала; та зовсім не тому, що була тихою и мовчазною, просто розуміла всю хисткість свого становища в колі старших за неї дівчат, тому намагалася не набридати. — Це було б дуже цікаво.
— Не бачу в цьому нічого цікавого, — відрізала Гелед, роздратовано зиркнувши на неї.— І особливо корисного теж. Я не вірю, що Ворог розпочне нову віину. Він і досі зализує рани після Мор Деораху. Тоді иому добряче хвоста накрутили.
Еирін перша закінчила обід і, попрощавшись із подругами, пішла на наступне заняття. У коридорі біля їдальні на неї вже звично чигали малі сестрички — цього разу було четверо дівчат віком від шести до дев’яти років. Оскільки час іще залишався, вона підшшла до них, трохи поговорила (бо знала, що інакше не відчепляться] и попросила не супроводжувати її до північного крила, звідки їх однаково проженуть. Цілком задоволені цією розмовою, дівчатка гаинули собі гуляти, а Еирін рушила коридором, що вів у протиле- жнии кінець головного корпусу.
Напівдорозі її наздогнала Арвен з грубенькою книжкою, яку притискала обома руками до своїх худеньких гру- деи.
— Ти ж до сестри Аверлін, так?
— Так. А що?
— Тоді я з тобою. Хочу в неї дещо спитати.
Еирін скептично гмикнула, тож Арвен квапливо додала:
— Це правда. Мені дуже подобається натуральна філософія, і сестра Аверлін моя улюблена вчителька. А я — її улюблена учениця. До мене була Ріана, та з неї нічого не ви- ишло, бо вона ледача.
— А ти працьовита?
— Ну. мабуть. Наставниці рідко звинувачують мене в лінощах, а сестра Аверлін — узагалі ніколи. Я виконую всі її завдання, і навіть більше — бо мені цікаво. Вона каже, що коли я и далі так працюватиму, то через кілька років зможу допомагати їи у дослідженнях. — В Арвенинім голосі виразно пролунали хвастовиті нотки. — І ми будемо разом відкривати нові закони.
Наистарша сестра Аверлін вер Шіван чекала на нову ученицю в своїи лабораторії на шостому поверсі північного крила. Вона нітрохи не здивувалася, що разом з Еирін при- ишла и Арвен, і з лагідною усмішкою запитала, що сталося цього разу. Дівчина квапливо розгорнула книжку на місці закладки, поклала на стіл перед учителькою и заторохкотіла про те, що, мовляв, закон О’Келвеґа не виконується для маґічних явищ, бо з допомогою чарів предмети можна не лише нагрівати, а и охолоджувати.
Терпляче вислухавши її, Аверлін зітхнула:
— Скільки можна тобі говорити, золотко, щоб ти не поспішала. Закон О’Келвеґа простии за формулюванням, але складнии за змістом, і ми почнемо вивчати иого лише. Ну, гаразд, коротко поясню. Цеи закон зовсім не забороняє передачу тепла від холодних тіл до гарячих, він тільки накладає обмеження на такі процеси, ставить вимогу, щоб для цього було витрачено певну кількість енерґії. У випадку чарів — маґічної енерґії. Зрозуміло?
