— Так, заходь!
Еирін проминула маленькии передпокіи з бічними дверима до мильні и опинилась у просторіи, гарно вмебльова- ніи кімнаті з двома ліжками, що стояли під протилежними стінами. За столом біля вікна сиділа Фіннела, вбрана у скромну, але ошатну сукню з блакитного шовку, і зосереджено щось писала.
— Можеш прибирати, тільки мені не заважаи, — сказала вона, не обертаючись. — Я працюю.
— Слухаюсь, пані,— насмішкувато відповіла Еирін.— Як завгодно вашіи високості.
Зачувши її голос, кузина аж підстрибнула на стільці, рвучко озирнулась, а за мить схопилася на ноги і з радісним вищанням підбігла до неї.
— Ои, сестричко, вітаю! Не думала, що ти приидеш.—
Обіимаючи Еирін, Фіннела мало не вибила з її рук книжку.— Ще и так рано. І знаєш, це геть несправедливо, що ваша Іскра невидима. Коли ти постукала, я не відчула ніякої сили и подумала, що то приишла служниця. Вона в нас така непутяща! Пхається з прибиранням у наинедоречнішии час. Ні, щоб робити це до обіду, поки я на заняттях. Та ну її в Тиндаяр! А ти чого гуляєш? Втомилася від науки? Я ж тобі казала, що так не можна — ґаруєш з ранку до ночі, вгору ніколи глянути. От і зараз, підручника з собою притягла. Сподіваюся, не для мене? Бо я вже маю все, що треба, і більше жодного не хочу.
— Не турбуися, це міи, — відповіла Еирін, поклавши ио- го на кузинин стіл. — Сестра Аверлін відпустила мене раніше, дала завдання для самостшної роботи.
Фіннела глянула на обкладинку и кивнула:
— А, ясно, „Основи механіки“. Нас теж примушують це вчити.
— Мене ніхто не примушував. Я сама зголосилася.
Кузина знизала плечима, знову всідаючись на стілець.
— Ну, ти ж у нас прибацана. Сама б я ні за що не стала вивчати те, чого від мене ніхто не вимагає.
— Можна подумати, хтось присилував тебе до вивчення маґії .
— Так то ж маґія! А до чого тут натуральна філософія?
— Розуміння природних явищ допомагає в роботі з чарами.
— Але. Гаразд, не сперечатимусь. А що тоді скажеш про історію? Чи про ґеоґрафію?
— Вони потрібні для загального розвитку. Івін не включила їх до програми моїх занять, бо вирішила, що це заиве. Мовляв, моїх знань цілком досить, щоб далі навчатися са- мостіино і за власним бажанням.
Закотивши догори очі, Фіннела зітхнула і стала ритися в паперах на своєму столі.
— До речі, про ґеоґрафію. На сьогоднішньому уроці, щоб не заснути від нудьги, я написала додому листа. Надішлеш?
— Без проблем, — сказала Еирін.
Вона підсунула до столу іншии стілець, присіла і взяла в кузини аркуш паперу, списании охаиненьким, як і сама Фін- нела, почерком. Згори залишалося трохи вільного місця, і Еирін звично приписала:
Надсилаю Фіннелиного листа. Свого напишу трохи згодом. У мене все гаразд. Усіх міцно цілую. З любов’ю, Ейрін.
