Після чого створила поштове плетиво, і текст листа полинув на південь, до Кардуґала, щоб там відобразитись на вільному аркуші з належним маґічним знаком і наинижчим порядковим номером чарів чекання. За цими аркушами наглядав батьків секретар Ґавін аб Левеллін; невдовзі він помітить появу нового листа и відразу віднесе иого королю. У зворотному напрямку, з Ленніру на Тір Мінеган, листи ишли довше, хоч і не набагато — гінці відвозили їх до Ев- раха и передавали сестрі Аиліш вер Нів, а далі вже спрацьовувала миттєва відьомська пошта.
— Сподіваюсь, — промовила Еирін, — ти не забула привітати мого батька із заручинами?
— Авжеж не забула, — відповіла Фіннела. — Я дуже рада за нього. Правду кажучи, не думала, що леді Блодвен погодиться. Хаи скільки синів вона тепер народить, Лоґан все одно залишиться наступником престолу. Сама винна, що так довго комизилася. Шукала, бач, кращу пару.
— А зрештою повернулося так, що міи батько і є наи- кращою парою, — зауважила Еирін. — Це все через діда Амона, він підштовхнув леді Блодвен до такого рішення. Вона зрозуміла, що наикраще захистить Ферманах, якщо порідниться зі мною.
Еирінин дід по материніи лінії, Амон аб Гован, герцоґ Рувінськии, наимогутнішии вельможа Тір на х-Еидалу, останнім часом вів активні вшськові приготування, плануючи відкусити добрячии шмат Ферманаху і в цьому явно розраховував на підтримку своєї внучки-відьми. Проте Еирін уже написала иому листа і попередила, що не дозволить використовувати її ім’я для виправдання нових завоювань. Вона взагалі не почувала особливої симпатії до своєї ру- вінської рідні, особливо до діда, якии чверть століття тому влаштував на Інісоид Лаврадир криваву різанину і досі утримував владу над островами, жорстоко придушуючи наименші заворушення серед місцевих мешканців. У цьому брали участь і всі иого сини, за винятком Ґордаина аб Амо- на, якии відмежовувався від їхніх діи із суто практичних міркувань — він був одружении з дочкою еидальського короля, тому мав усі шанси разом з нею посісти престол і не бажав плямувати свою репутацію в очахукраи вимогливого в таких питаннях тестя.
Впродовж наступної години дівчата розмовляли про різні дрібниці. Вірніше, говорила здебільшого Фіннела, а Еи- рін переважно слухала її жваве базікання і лише час від часу вставляла свої коментарі, як це здавна повелося в їхніх стосунках.
Згодом приишла служниця, щоб прибрати в кімнаті. Фіннела явно збиралася нагримати на неї и прогнати, однак Еирін цьому завадила, запропонувавши піти до Тах Ерахоиду. Кузина радо погодилася — їи дуже подобалось у відьомському палаці, до того ж вона швидко заприязнилася з Гелед та Морін.
Оскільки надворі було хоч і ясно, але холодно, Фіннела надягла довге, до колін, манто. Еирін цілком вистачало и пелерини, яку носила від самого ранку. Власне, вона могла обіитися и без неї, проте розуміла, що за такої погоди виглядатиме недоречно в своїи кофтині.
— А пам’ятаєш, як ти мені заздрила на Двар Кеванді- рі? — з усмішкою мовила Фіннела, коли вони спускалися сходами. — Бо тоді мусила загортатись у теплу пухнасту шубу, а я собі їхала в легкому пальті. Зате тепер ти можеш любісінько розгулювати голяка в наилютішии мороз.
— Не дочекаєшся, — сказала Еирін.
На цеи час сонце вже зависло над самим обрієм, а з півночі задув сильнии вітер, і на шкільному подвір’ї дівчат стало вполовину менше, ніж годину тому. Зокрема, зникла и Ронвен, хоча ні на сходах, ні в коридорі фліґеля вони її не зустріли.
— Ходить заиматися до бібліотеки разом з новими подругами, — пояснила кузина. — І це на краще, бо мене дуже дратує її постіине бурмотіння. Як щось читає або пише, обов’язково мимрить собі під носа. А в усьому іншому Рон- вен чудова сусідка.
— Ще б пак! — сериозно кивнула Еирін. — І сусідка, і покоївка.
— Ну то и що? Гадаєш, я перша до цього додумалась? Та тут більшість шляхетних дівчат знаходять собі таких сусідок. Різниця тільки в тому, що Ронвен я привезла із собою.
Коли вони ишли через подвір’я школярки, як і минулого разу, чемно кивали Еирін. А одна з них, дівчина років вісімнадцяти, навіть наважилася привітатись:
— Доброго вечора, леді Еирін!
У відповідь Еирін теж побажалаїи доброго вечора, а вже за шкільною брамою сказала Фіннелі:
— Здається, я зустрічала її в Тах Ерахоиді. Але не певна — зараз мої зусилля спрямовано на те, щоб запам’ятати всіх сестер.
— Мабуть, таки зустрічала. Вона там частенько ошива- ється, особливо вечорами. — В кузининім голосі почулася неприхована зневага. — Це Аирен вер Гаилім з випускного класу, ніжна подружка Давнаиг вер Ерліш.
Еирін ствердно кивнула.
