ПЕРВІСНА. У ВИРІ ПРОРОЦТВ

—  Так, тепер згадала. Якось бачила їх разом у їдальні. — А трохи помовчавши, додала: — І не треба так відверто демонструвати свіи осуд. Я знаю, ти не схвалюєш таких стосунків, і це твоє право. Але так само и Аирен має право на ці стосунки.

—  Я засуджую її зовсім не за це.

—  А за що?

—  Вона відверто хизується своєю особливою дружбою з Давнаиг. А наидужче мене обурює те, що багато дівчат заздрять ї и.

—  Ну и нехаи, — баидуже мовила Еирін. — Не збагну, що тут такого обурливого. Тобі вони теж заздрять, проте розуміють, що їм годі и мріяти про появу кузини-відьми. А от завести собі подругу серед відьом — цілком реально. І що ближча ця дружба, то більше вигоди має від неї чаклунка.

Фіннела зітхнула.

—  Ти така практична, сестричко. аж до цинізму.

На мосту через річку вони розминулися з Олвен вер Елі- нир. Не стишивши ходи, дівчина щось недбало буркнула у відповідь на Фіннелине привітання і, як уже повелося, геть- чисто проіґнорувала Еирін. Вона не наважувалася задиратись до неї, тверезо оцінюючи реальне співвідношення сил, а просто вдавала, що не помічає її присутності. Не можна сказати, що Еирін дуже раділа з такої ситуації, але втішала себе тим, що все могло бути набагато гірше. На щастя, Олвен виявилася досить поміркованою для свого віку і не провокувала відкритої конфронтації. Серед присутніх на Тір Мінегані відьом було ще з десяток таких, що не приховували свого неприязного ставлення до Еирін, одначе при цьому поводилися стримано, без того надмірного завзяття, яке свого часу виказала Альса. А Еирін у відповідь просто уникала їхнього товариства— що не складало великих труднощів, оскільки Івін подбала про те, щоб такі сестри не потрапили до списку її наставниць, а з усіма меншими, крім Олвен, у неї були загалом гарні стосунки.

—  Здається, иде до вашої школи, — здивовано мовила Еирін, кинувши через плече швидкии погляд. — Невже має там подруг?. Ні, не вірю!

—  І правильно, що не віриш, — підтвердила кузина. — Вона вважає себе надто величною, щоб товаришувати з такими недосконалими істотами, як чаклунки. Але до нас приходить регулярно — і поводиться так пихато, мов королева серед своїх підданих. Більшість дівчат її не люблять, хоча не бракує и таких, що впадають коло неї, виконують усі її забаганки. А вона попихає ними, як тільки хоче, і переконана, що це нормально, бо всі чаклуни та чаклунки мусять служити відьмам. Навіть не служити, а прислужувати. Мабуть, у маистра Іґана був конфлікт саме з такими відьмами, як Олвен, і через них у нього склалася погана думка про всіх відьом.

Ейрін заперечно похитала головою:

—  Там усе було складніше. Ішлося зовсім не про кепські манери конкретних сестер... і до речі, одну з них ми зустрічали в Тахріні, це Блодвен вер Дирін. Пам’ятаєш її?

—  Так, звичаино. Вона ще розпитувала про маистра Іґа- на; сказала, що якось зустрічалася з ним. Я и подумати не могла, що це було в Кованхарі. У мене склалося враження, що Блодвен почуває до нього симпатію.

—  Так і є. Можна не погоджуватися з поглядами опонента, але поважати иого, як особистість. Скажімо, я переконана, що в тіи суперечці маистер Іґан був геть неправии. Та це аж ніяк не означає, що моє ставлення до нього змінилося в гіршии бік.

Біля Тах Ерахоиду вони зустріли Івін вер Шінед у товаристві трьох чаклунок. Двох із них Еирін уже знала, вони були асистентками на її практичних заняттях, а третю, високу біляву жінку років тридцяти на вигляд, Івін відрекомендувала, як Ґлиніш вер Леифар із державної скарбниці Тір Мінегану.

Обмінявшись із Еирін та Фіннелою кількома ввічливими фразами, всі три чаклунки подалися до північного крила палацу, а Івін пішла з дівчатами до південного і через кілька кроків сказала:

—  Можливо, Еирін, тепер ти часто бачитимешся з Ґлиніш. Вона врешті дослухалася до моїх умовлянь і погодилася повернутись до своєї попередньої роботи.

—  Асистенткою? — здогадалась Еирін.

—  Так. Ґлиніш одна з наимогутніших чаклунок, що їх я коли-небудь зустрічала. Надзвичаино вправна, просто віртуозна в чарах, ще школяркою творила справжні дива. Тринадцять років тому, відразу після школи, я взяла її до себе. Ми дуже плідно співпрацювали, розробили чимало комбінованих плетив, призначених для спільного застосування у парі відьма-чаклунка. Згодом я пропонувала ш поїхати зі мною в подорож по Абраду, але вона вирішила залишитись на Тір Мінегані и наступні п’ять років вивчала із сестрою Лін артефакти та релікти. А потім трапилося те нещастя з

Ґвен. — Івін зітхнула. — Для всіх нас це стало важким ударом.