— То Ґлиніш вер Леифар до цього причетна? — запитала Фіннела.
— Ні, жодним чином. Релікти відбирала особисто Лін, а Ґлиніш просто була присутня на тому іспиті. Вона и досі дорікає собі за те, що не помітила Ліниної помилки. А що вже казати про саму Лін, яка припустилася такого жахливого недбальства.
Еирін знала, що після того трагічного іспиту Лін вер Йордес склала з себе повноваження сестри-наставниці и вирушила в одну з морських експедиціи, що їх регулярно споряджало Сестринство. За останніми відомостями, її корабель перебував десь на протилежному боці земної кулі, поблизу великого острова, що аж кишів різними чудовиськами, породженими Ан Нувіном у стародавні часи.
— Отож Ґлиніш вирішила покарати себе, — говорила далі Івін. — Відмовилася від занять наукою и пішла на адміністративну посаду. В своїх листах я переконувала її не робити цього, але вона була непохитна. Мабуть, і зараз не передумала б, якби не заманлива перспектива взяти участь у навчанні відьми з Первісною Іскрою.
— Знову працюватиме з артефактами и реліктами? — припустила Еирін.
— Та ні, де там. Її жахає сама згадка про них. Повернеться до розробки комбінованих плетив, у неї на це справ- жніи дар. Також допомагатиме мені під час наших занять, а ще самостіино викладатиме тобі теорію передбачень. Ґлиніш має и провидницькии хист — хоч і слабкии, але цілком керовании, що є великою рідкістю.
— Це дуже добре, — сказала Еирін. — Бо моє перше заняття з пророцтв було справжнім фіаско. Важко мати справу з провидицями, які самі плутаються в своїх передбаченнях.
— А здебільшого вони такі,— зауважила Івін.— Тому ти мусиш звикати. Але для початку тобі и справді не завадить попрацювати з чаклункою, що вміє контролювати
свіи провидницькии дар. До речі, сьогодні вранці я отримала звістку з Кованхара. Конфлікту довкола Пророцтва про Першу не буде, справу залагоджено.
— І як?
Ситуація з цим пророцтвом (вірніше, з иого тлумаченням] хвилювала Еирін, бо в ньому ж ішлося про неї. Минулого тижня в одному з кованхарських наукових видань було надруковано статтю Шимаса аб Неивана, і тут-таки тамтешні чаклуни заповзялися звинувачувати відьом у намаганні привласнити чужі досягнення. Причому цього разу їхні претензії були цілком обґрунтовані.
— Професор аб Неиван, — пояснила Івін, — написав до редакції „Філософського вісника“ листа, в якому стверджує, що Ріана витлумачила пророцтво незалежно від нього, але на місяць пізніше, вже після виявлення Первісної. Таким чином, він і сам нічого не втратив, і Ріані дав можливість зберегти обличчя.
— Дуже шляхетно з иого боку. Та чи погодиться з цим Ріана? Шаина впевнена, що вона до останку наполягатиме на своїи першості.
— Шаина надто упереджена щодо неї. Насправді ж Ріана не лише амбітна, а и розсудлива, ш вистачило глузду погодитись на роль молодшого співавтора відкриття. Власне, це ж вона вчора ввечері надіслала професорового листа до Кованхара. А сьогодні сестра Ірвен передала иого на кафедру пророцтв і яснобачення.
— То професор аб Неиван досі з Ріаною? Вони разом пливуть на Ініс на н-Драиґ?
— Виходить, що так.
— Певно, теж захотів подивитися на драконячі кістки, — озвалась Фіннела.
— Та мабуть, — невпевнено мовила Івін. — А можливо, за цією експедицією криється щось більше. Проста розважальна прогулянка на сім тисяч миль якось не узгоджується з усім тим, що я чула про Шимаса аб Неивана. До такої подорожі иого могло підштовхнути лише щось серио- зне, надзвичаино важливе.
Розділ IV
Війна починається
Люди на вулиці, ще здаля зачувши стукіт численних підков та вигуки ґвардшців, квапливо відходили на узбіччя, тож просуванню королівського загону нічого не заважало. Ну, хіба що слизька дорога — після вчорашньої короткої відлиги сьогодні вночі знову вдарив мороз, і вулиці Ханґо- вана вкрила підступна ожеледиця. Втім, коні були звичні до таких умов, ще и мали на підковах гострі та міцні шипи, тому впевнено несли своїх вершників, а заразом робили добру справу для городян, розбиваючи копитами крижану шкарлупу на бруківці.
