Проте Арвен цим не задовольнилася и навела кілька конкретних прикладів, які Аверлін мусила витлумачити з точки зору дотримання закону О’Келвеґа. Нарешті дівчина, так-сяк угамувавши свою допитливість, пішла з лабораторії, а наистарша, провівши її поглядом, тихо мовила:
— Дуже працьовита, дуже завзята і надзвичаино доскіплива. гарні риси для маибутнього науковця. — Відтак подивилася на Еирін. — А ти, мабуть, і гадки не маєш, що то за звір такии — закон О’Келвеґа?
— На жаль, я нічого про нього не чула, — підтвердила Еирін. — Але сподіваюсь дізнатися.
— А навіщо? — запитала Аверлін. — Правду кажучи, я була дуже здивована, коли Івін сказала, що ти хочеш у мене навчатися. Жоден розділ натуральної філософії не входить до програми іспитів. Ще влітку сестра Етне написала, що ти маєш достатню базову підготовку з природничих наук, а решту потрібних для відьми знань зможеш отримати и на заняттях з маґічних дисциплін.
— Мені про це говорили. Але такі знання будуть фра- ґментарними и безсистемними, самі лише відповіді на запитання „що“ без розуміння „чому“. А це ж наиголовніше. Я вже на власному досвіді переконалась, як дошкуляє неповнота, обмеженість знань.
— Отже, ти прагнеш систематичності?
— Так, сестро. Це набагато зручніше. Коли розумієш за- садничі принципи, не треба весь час тримати в голові купу розрізнених фактів. Тоді вони стають пов’язаними між собою, випливають один з одного і легко виводяться з невеликої кількості законів та правил, які легко западають у пам’ять.
Обличчя Аверлін осяялаусмішка — хоч і не така лагідна, як та, що допіру призначалася Арвен.
— І ти сама до цього дшшла?
— Ні. Так говорив міи дід Тирнан.
— Тоді він був дуже розумним чоловіком. А ти добре робила, що слухала иого. — Наистарша підшшла до дошки, що заимала маиже половину однієї з двох глухих стін лабораторії, і, взявши чарівне стило, простягла иого Еирін. — А зараз проведемо невеличкии іспит. Я хочу зорієнтуватися, з чого починати наші заняття.
Аверлін знадобилося лише трохи більше двох годин, аби вичавити з неї геть усе до краплини, що вона знала з натуральної філософії та математики. Тепер ці знання здавались Еирін сміховинно малими, просто мізерними, хоч раніше вона неабияк пишалася своїми успіхами, та и Іґан аб Кін, що викладав їи природничі науки, був радии, що має таку здібну ученицю.
— Що ж, досить пристоино, — підсумувала Аверлін. — Бачу, ти не лише пам’ятаєш дідові слова, а и керуєшся ними. Отже, зробимо так. — Вона взяла з полиці книжку, погортала її и поставила закладку десь на першіи чверті. — До наступного заняття прочитаи п’ять розділів, це знаио- мии тобі матеріал, просто освіжи иого в пам’яті. Почнемо з однієї лише механіки, а далі вже за обставинами. Якщо матимеш вільнии час, візьмемося и до тепла.
— А ґвевризм? — запитала Еирін.
— З ним краще не квапитися. Це нова и складна наука, вона потребує сериозної підготовки. Ми, відьми, з давніх- давен застосовували в своїх чарах ґвевричні феномени, на зразок блискавки, проте до справжнього розуміння їхньої природи доходимо лише зараз. І з подивом виявляємо, що ґвевризм охоплює набагато ширшии спектр явищ, ніж гадалося раніше. Так, внутрішні сили, що поєднують між собою
— О! — сказала Еирін. — Ніколи про це не чула.
— І не могла чути. Це передніи краи науки. Наразі лише кільканадцятеро людеи в усьому світі дотримуються таких поглядів.
— І одна з них Івін?
Аверлін миттю спохмурніла і так рвучко хитнула головою, що довге пасмо золотавого волосся вибилося з акуратної зачіски і впало їи на обличчя.
— Якраз ні. Мені досі не вдається переконати її. Івін миліше розглядати світло, як суто маґічну субстанцію, непідвладну звичаиним законам природи, тому вона вважає, що иого вивчення виходить за межі натуральної філософії. І годі про це. — Наистарша взяла зі стола книжку и передала її Еирін. — Передовсім, механіка. Вона закладає основи наукового методу пізнання. Далі буде тепло, потім оптика и звук, а вже після цього — ґвевризм. Саме в такіи послідовності.
