— Даите поглянути на ваш ордер, — зажадав король.
— Прошу, государю, — сказав Мелан аб Торкіл, видобувши з-за відвороту мундира сувіи з цупкого сірого паперу.
ЗаІмаровим знаком Ґарван аб Малах спішився, підшшов до леґата, взяв у нього документ і передав королю. Імар розгорнув сувіи, пробіг очима текст, а потім зірвав масивну воскову печатку з гербом Священної Канцелярії и жбурнув її під ноги своєму коню.
— Цеи ордер, леґате, — заговорив він, методично роздираючи аркуш на клапті, — не вартии і паперу, на якому написании. Ви не маєте жодних конкретних фактів, лише голослівні твердження вашого так званого
— Осмілюсь нагадати вашіи величності, — обережно мовив Мелан аб Торкіл, — що злочини проти Святої Віри є виключною компетенцією Конґреґації. Тому закон...
— А хіба я щось казав про віру? — урвав иого Імар. — Ні, леґате, идеться зовсім про інше. Я звинувачую вашого свідка в свідомому и зумисному оббріхуванні леитенанта аб Ґвиртира! Може, він не розуміє цього, але водночас зводить наклеп і на мене — адже я сам надіслав леитенанта до Кередіґону, він діяв там у чіткіи відповідності з моїми інструкціями і від мого імені. Тому я вимагаю притягти вашого свідка до відповідальності за образу королівської величності. А це належить до компетенції Королівського Суду, і справу має вести спеціально уповноважении королівськии слідчии.
Було видно, що леґат розгубився. Верховнии поборник явно не давав иому настанов, як поводитися при втручанні короля. Мабуть, лордові Аивару и на думку не спадало, що Імар може особисто прибути в порт. Хоча не виключено, що він, із властивої иому обережності, просто не наважився згадати про такии варіант розвитку подіи, переклавши
всю відповідальність за рішення на плечі свого підлеглого.
Під час цієї суперечки першии центуріон Герлеиґ аб Дуван і шестеро з семи рядових поборників, що супроводжували своє начальство, намагались дивитися куди завгодно, тільки не на короля. І лише сьомии, молодик років двадцяти, свердлив Імара сповненим люті поглядом. Поза сумнівом, він належав до тих знавіснілих фанатиків, для яких теперішніи король Лахліну був уособленням наилихішо- го в світі зла, пекельним вилупком, що забрався на трон з єдиною метою — сплюндрувати благословенну лахлінську землю і штовхнути її доброчеснии народ в обшми Китраи- ла.
— Государю, — після короткої паузи озвався Мелан аб Торкіл, — закон однозначно стверджує, що злочини проти віри мають пріоритет перед усіма іншими злочинами — господарськими, кримінальними, державними.
— Я цього не заперечую,— знову не дав иому договорити Імар. — Проте закон не надає Трибуналам Святої Віри повноважень розглядати злочини проти особи короля, бо це, як я вже зазначав, є компетенцією Королівського Суду. Взявшись вирішувати, бреше ваш свідок чи каже правду, ви тим самим перевищите свої повноваження. Мало того, це буде спробою узурпації королівської влади — а затакии злочин карають на смерть. Раджу вам, лорде Мелане, гарненько подумати над моїми словами. А поки думаєте, накажіть своїм людям звільнити для мене дорогу. Я хочу побувати на кораблі.
Мелан аб Торкіл уже мав вигляд зацьковано звіра, однак уперто похитав головою:
— Мені дуже прикро, ваша величносте, але я виконую наказ і не можу дозволити.
— Та що ви верзете! — не стримавшись, гримнув Каи- лем аб Рордан. — Як у вас язик повертається говорити таке своєму королю?! Ви ж зі шляхетного роду, леґате, а не якиись вискочень, котрому в голові замакітрилося від влади. Так маите совість, маите честь і гідність, маите повагу до короля — першого шляхтича королівства, поставленого
Дивом правити нашою країною.
— Його не Див поставив, а Китраил! — гнівно вигукнув молодии поборник, що весь цеи час з ненавистю дивився на Імара, і рвучко скинув рушницю.
Якби капітан аб Шіґир не кинувся вперед, то, можливо, все обіишлося б смертю цього навіженого юнака, а поборникам таки довелося б відступити. Згодом Ґарван розповів Імарові, що зреагував на ситуацію миттєво и захистив иого невидимим, але надшним маґічним щитом, якии безслідно поглинув би кулю, а в усіх присутніх склалося б враження, що вона просто пролетіла над головою короля.
Проте Ронан аб Шіґир, ударивши шпорами коня, блискавично вирвався поперед щита і прииняв на себе призначену для Імара кулю. Далі Ґарванів захист уже не знадобився, бо залічені секунди наиближчі ґвардшці загородили собою короля від нових можливих пострілів. Тим часом інші вояки, побачивши, що командир їхньої роти сповзає додолу з кривавою плямою на грудях, без заивих роздумів розстріляли всіх дев’ятьох поборників, що стояли перед ними, а потім скерували вогонь на тих, хто блокував причал.
Це стало сиґналом для моряків як на борту „Ан Невеґла- ха“, так і на набережніи, внаслідок чого поборники опинились у вкраи невигідному становищі під перехресним обстрілом з трьох боків. Крім того (про це Імар також дізнався згодом], Ґарван аб Малах насилав на
