До них приєднався Каилем аб Рордан у супроводі високого сорокарічного чоловіка в синьому офіцерському кітелі з відзнаками морського капітана. Ґенерал відрекомендував иого, як Придера аб Гальмара, командира фреґата „Ан Невеґлах“. Імар подякував капітанові за своєчасні та рішучі дії, а потім вислухав звіт про вбитих і поранених з обох боків.
Моряків та ґвардіиців загинуло сімнадцятеро, що було маиже вшестеро менше за відповідні втрати у ворога. Ще з десяток мали сериозні поранення, решта потерпілих відбулися незначними ушкодженнями. Серед поборників важкопоранених було понад дві дюжини; а ще півсотні, включно з тими, що під кінець здалися, могли обійтись і без медичної допомоги.
— Зберіть усіх, хто може ходити, в колону, — розпорядився Імар. — Доправимо їх до королівської в’язниці. Вони постануть перед судом за участь у бунті. У зв’язку із замахом на мою особу, я оголошую в Ханґовані віиськовии стан. Вас, капітане аб Гальмаре, призначаю тимчасовим комендантом портуз надзвичаиними повноваженнями. Передовсім накажіть реквізувати кілька вільних підвод, щоб відвезти полеглих ґвардіиців до Каир Ґвалхалу, де їм віддадуть останні почесті. І простежте за тим, щоб усі поранені отримали належну медичну допомогу.
— Слухаюсь, государю.
— Судячи з того, що портова варта розбіглася, — вів далі король, — на неї покладатися не можна. Тим більше, що тутешні вартові звикли коритися поборникам. Краще буде
відіслати їх додому. До речі, скільки у вас людеи?
Капітан не згаяв ні секунди, щоб відняти загиблих від загальної чисельності своєї команди. Вочевидь, він ще раніше все порахував.
— Двісті шістнадцять бшців разом з канонірами. Можу запевнити вашу величність, що вони вміють стріляти не лише з гармат. А ще в порту стоїть корвет „Шіннадан“, розраховании на сто двадцять членів екіпажу. Правда, більшість із них, зокрема и капітан, мають вихіднии, але десятки зо три залишилися. Власне, ви вже бачили їх у ділі — вони нам добре допомогли.
— Тоді можете залучити і їх. Надзвичаині повноваження дають вам на це право. А невдовзі до порту прибуде сотня піхотинців і два взводи гусарів. Один з них надішлете слідом за нами, а іншии, разом з усією піхотою, переходить під ваше командування. Тоді ви матимете досить людеи, щоб забезпечити спокіи та порядок на звіреніи вам території.
— Буде зроблено, государю!
Відпустивши капітана, Імар звернувся до Фергаса аб Ґвиртира:
— Леитенанте, я покладаю на вас обов’язки командира королівської роти. Підготуйте загін до повернення в Каир Ґвалхал. Ми вирушимо, щоино затриманих бунтівників буде зібрано для етапування.
Відсалютувавши, новоспечении ротнии командир пішов виконувати наказ. А Каилем аб Рордан, повівши иого поглядом, промовив:
— Він ще замолодии для капітанського звання. Лише влітку став леитенантом. Я б радив призначити капітаном Теила аб Ерхара.
Леитенант аб Ерхар був заступником командира королівської роти і служив у ґвардії вже п’ятнадцять років. Ро- нан аб Шіґир, що навесні мав піти у відставку (шкода чоловіка, лише три місяці не дожив до пенсії], рекомендував иого на своє місце.
У відповідь на це зауваження Імар пильно подивився на
ґенерала.
— Лорде Каилеме, я дуже ціную вашу прямоту и готовність застерегти мене від можливих помилок. Буду радии і далі дослухатися до ваших мудрих і зважених порад. Та цього разу я певен, що прииняв правильне рішення. Після сьогоднішніх подіи мені буде мало однієї королівської роти. Повернувшись до палацу, я доручу ґенералові аб Ґора- ґу сформувати ще дві, об’єднавши їх у королівськии полк, яким і командуватиме Теил аб Ерхар — спершу в чині капітана, а згодом отримає и полковника.
— О, це інша річ, — кивнув Каилем аб Рордан. — Тоді я знімаю своє застереження. Керівництво досвідченого полкового командира компенсує молодість маибутнього капітана аб Ґвиртира, а свою цілковиту відданість він уже довів.
— Радии, що ви схвалюєте міи план, ґенерале, — сказав Імар абсолютно сериозно. — Проте посиленої охорони потребує не лише Каир Ґвалхал, а и увесь Ханґован. Причому віиськами, вірними Короні, які не піддадуться тискові з боку поборників.
— Щодо цього не турбуитеся, государю. Відколи ваш дід поставив мене на чолі Головного Штабу, я завжди дбав про те, щоб поблизу столиці дислокувалися полки з наина- діинішими офіцерами.
