— Новим віце-канцлером я призначаю людину, в чиїи вірності, відданості та порядності не маю жодного сумніву. Мої вітання, лорде Дивліне.
Дивлін аб Ґалховар підвівся і схилив сиву голову.
— Дякую за високу честь, государю.
— До завтра надаите мені рекомендації щодо міністра торгівлі та першого лорда скарбниці. А з вашим наступником на посаді міністра права та справедливості и головного королівського прокурора я вже визначився. — З цими словами король посунув убік Фіннана аб Девґала п’ятии указ, після чого глянув на Ґарвана аб Малаха. — Маистре Ґарване, ви чуєте таке звернення востаннє. Відповідно до вашої нової посади, ви отримуєте пожиттєвии неспадковии титул лорда. Прошу заиняти місце за цим столом, лорде Ґарване.
Новоспечении лорд уклонився и сів поруч із Дивліном аб Ґалховаром — урядовцем, що свого часу посприяв иого призначенню королівським слідчим.
— Тепер залишається з’ясувати ситуацію з лордом- канцлером, — сказав Імар. — За законом цю посаду обшмає верховнии поборник Святої Віри. Лише за виняткових обставин, у разі неспроможності верховного поборника здш- снювати свої повноваження, лордом- канцлером тимчасово стає віце-канцлер. Однією з таких обставин є звинувачення в державніи зраді. Я не стану посилатися на сьогоднішні події, оскільки слідство щодо них тільки розпочалося і поки не встановлено, чи існують вагомі докази про причетність до них лорда Аивара аб Фердоха. Проте є и інша справа, розслідування якої триває вже одинадцять днів. І хоч иого ще не завершено, деякі висновки зробити можна. Лорде Ґарва- не, вам слово.
Ґарван аб Малах підвівся и розкрив свою теку.
— Панове міністри. Як вам усім відомо, вранці двадцять четвертого гедрева високородного лорда Броґана аб Лав- раина було знаидено мертвим у спальні иого покоїв. Го- ловнии королівськии медик, маистер Шовар аб Родрі, оголосив, що смерть настала внаслідок серцевого нападу, але згодом, у конфіденціинии розмові з государем Імаром, зробив застереження, що цеи напад міг бути викликании не лише природними причинами, а и отрутою.
Серед міністрів пробіг стримании гомін. Розмови про Броґанову смерть не вщухали и досі, і тема можливого отруєння була доволі популярною. Сериозно в це мало хто вірив, але симпатики поборників не втрачали нагоди шпурнути камінець до королівського городу, а прихильники короля пошепки твердили, що верховнии поборник дуже потерпав від інтриґ з боку Броґана, тож принцова смерть була для нього дуже вчасною.
— Його величність, — вів далі Ґарван, — доручив мені провести з цього приводу таємне слідство. Мені и раніше було відомо, що лорд Аивар виказував глибоке незадоволення діяльністю лорда Броґана, тому я дав своєму аґен- тові в Священніи Канцелярії завдання... — він зробив паузу, щоб иого нові колеґи в повніи мірі усвідомили щоино почуте, — дав иому завдання роздобути про це детальнішу інформацію. А вже наступного дня отримав повідомлення, що за особистим розпорядженням верховного поборника до підземного архіву Священної Канцелярії було відправлено всі документи, пов’язані з лордом Броґаном. Оскільки моя людина має доступ до архіву, я, за згодою иого величності, віддав наказ вилучити ці документи, підмінивши їх чистими аркушами паперу такого ж розміру та кольору.
Лорд Дивлін заінтриґовано глянув на розкриту теку.
— То це вони?
— Лише наиважливіші з них, пане віце-канцлере. Ті, в яких ідеться про стеження за лордом Броґаном і про різні заходи, спрямовані на послаблення иого впливу в середовищі поборників. Зрозуміло, що про вбивство ніде прямо не говориться, проте в останніх доповідних записках, адресованих верховному поборнику, проглядаються досить прозорі натяки на можливість наирадикальнішого вирішення цієї проблеми. Уже наявність самого наміру заподіяти шкоду життю, або здоров’ю, або честі та гідності члена королівської родини закон однозначно тлумачить, як злочин проти Держави та Корони. А в цих документах таких намірів не бракує.
— І з боку лорда Аивара теж? — запитав Арнор аб Ґован, міністр земельних угідь та продовольства.
— На більшості документів стоять власноручні резолюції верховного поборника. Отже, він знав їхніи зміст, але не доповів про це королівському правосуддю, що робить иого співучасником злочинних намірів підлеглих. Крім того, є кілька особистих розпоряджень лорда Аивара, кожне з яких окремо сформульовано надзвичаино зважено и обережно, однак у сукупності вони не залишають сумнівів, що верховнии поборник зазіхав щонаименше на репутацію лорда Броґана.
— Ми можемо подивитися ці документи? — озвався Ґліф аб Шілтах, міністр королівського двору.
— Так, можете, — кивнув Імар. — Саме для цього я и наказав їх принести.
Ґарван мовчки обшшов стіл і роздав кожному з міністрів по кілька аркушів. Вони уважно їх читали, похитували головами, кидали один на одного значущі погляди, а потім стали обмінюватися документами. Імар чекав із вдавано-
баидужим виразом обличчя, хоч насправді мало не підстрибував від нетерплячки.
