Нарешті лорд Дивлін прокашлявся и мовив:
— Лорде Ґарване, ви певні, що це не підробка? Ваш аґент надіина людина?
— На обидва питання відповідь „так“, пане віце-канцлере, — твердо сказав Ґарван. — Людині, що роздобула ці папери, я довіряю, як самому собі. А справдешність роздобутих ним матеріалів підтверджено порівнянням з офіціини- ми документами Священної Канцелярії, написаними тими ж особами.
— Ну, тоді...— Дивлін аб Ґалховар трохи помовчав, добираючи слова.— Государю, на підставі самих цих документів не можна нікого звинуватити в причетності до вбивства лорда Броґана. Проте, як вірно зазначив лорд Ґарван, у діях і намірах Аивара аб Фердоха та низки високопо- садовців Конґреґації наявні всі ознаки вчинення державного злочину.
— Усі згодні з цим висновком? — запитав Імар.
Решта міністрів схвально загули.
— Ніхто не має заперечень?
Мовчанка. Похитування головами.
— Тоді, лорде Ґарване, я вповноважую вас, як міністра права та справедливості и головного королівського прокурора, висунути належні обвинувачення проти лорда Аивара аб Фердоха, верховного поборника Святої Віри, та інших причетних до справи осіб. А оскільки за таких обставин лорд Аивар не в змозі виконувати обов’язки лорда-канцле- ра, я покладаю їх на лорда Дивліна аб Ґалховара, віце-канцлера королівства.
Лорд Дивлін знову підвівся.
— Ваша величносте, я з відповідальністю приимаю це високе призначення і від цієї миті беруся до виконання покладених на мене обов’язків лорда-канцлера.
Імар кивнув, дочекався, коли урядовець сяде, и заговорив:
— Тепер ми можемо переити до наради. Сьогоднішні події виразно засвідчили, що представники Конґреґації Святої Віри, спираючись на прогалини в законодавстві, перевищують свої повноваження, втручаються в компетенцію королівської влади і навіть злісно іґнорують законну волю короля. На жаль, це не поодинокі випадки, не рідкісні винятки, а ціла тенденція, яка вже давно набула загрозливого характеру. Далі з цим миритися не можна — і я більше не миритимусь.
Він на хвилю замовк и обвів поглядом міністрів. Усі були иого прибічниками. Якщо не друзями, то вже напевно ворогами иого ворогів. А проте, Імар дуже хвилювався, бо зараз спалював за собою всі мости, перекривав собі шлях до можливого відступу.
— Я маю намір докорінним чином реформувати систему державного управління, цілковито виключивши з неї поборників. Нехаи собі заимаються питаннями віри, для чого и було створено Конґреґацію. А державою повинен керувати король.
Розділ V
Лорд Фінвар аб Дайхі
— Ти страшна авантюристка, Шаино, — пошепки мовила Шаннон, сторожко вдивляючись у темряву нічного провулку. — Просто не збагну, навіщо я попхалася за тобою.
Вона могла и не шепотіти, оскільки їх обох огортало глушильне плетиво, яке не пропустило б навіть наигучнішого крику. Та и її пильність була заивою — бо відьомське чуття раніше за будь-якии зір попередило б про присутність поблизу людеи.
— Мабуть, за старою звичкою, — припустила Шаина. — На Тір Мінегані ти знаи поривалась опікати мене. А я від цього аж сатаніла. Мені не потрібна була твоя опіка, я хотіла рівноправної дружби. Ти ж відмовлялася визнавати мене рівною.
— І через те ти постіино задиралась до мене.
— Та хіба лише до тебе! Я діставала всіх старших дівчат. А особливо — Ріану з Давнаиг, цю солодку парочку. Тобі ж перепадали якісь рештки.
Провулок закінчився високим кам’яним муром, що огороджував столичну резиденцію Фінвара аб Даихі. На відміну від ґрафів, які нарівні з королем вважалися співвласниками Рінанхару і мали там розкішні покої для себе та своїх придворних, решта катерлахських вельмож
