Вудочку було закинуто маиже наосліп, і якби не чари забуття, Брігід не наважилася б на такии ризик. Проте удар виявився влучним. Фінвар потрапив на гачок і у відповідь приречено зітхнув.
— Отже, така ваша тактика? Заганяти людеи у безвихідь, примушувати їх до співпраці, нав’язувати їм угоди, яких вони не хотіли. Я ж чітко сказав вашому посланцеві, що не збираюся мати з вами нічого спільного. Та, бачу, ви не приимаєте відмов.
„То он як воно було!“ — подумала Шаина. — „Феилан аб Мередид запропонував Фінварові допомогу в здобутті корони, однак у того вистачило твердості відмовитись. І тоді чорнии звернувся до іншого претендента. Але до кого?“
— Чому ж, ми приимаємо и відмови, — продовжувала свою гру Брігід. — Та тільки в тому разі, якщо вони щирі. А ви, хоч і відхилили нашу щедру пропозицію, все ж не пішли до відьом, нічого їм не розповіли.
— Бо и з ними я не хочу зв’язуватися. Відьми думають лише про власну вигоду, вони шкодять Катерлахові.
Перебуваючи в ілюзорніи подобі, важко виказувати якісь сильні емоції. Проте Брігід володіла цим мистецтвом віртуозно, тому знущальниИ, зневажливиИ сміх кремезного здорованя пролунав у її виконанні невимушено та природно.
— Облиште, лорде Фінваре! Ще кількароків тому ви мало не плазували перед відьмами у сподіванні заручитись їхньою підтримкою. А ваше теперішнє протистояння з ними продиктоване лише міркуваннями політичної доцільності. Ви не побігли до відьом, бо насправді вам сподобалася наша пропозиція. Ви побачили в ніи шанс для себе і вирішили скористатися нашими послугами, не давши нічого взамін. А так не годиться. Це зовсім неприинятно.
На Шаинину думку, тут Брігід трохи перебрала. Навряд чи можна назвати гарною послугою невдалу спробу викрадення Марвен і Ґраине. Швидше, це лише зміцнило позиції Бренана, а наиболючішого удару завдало саме по Фінва- рові, бо чимало катерлахців були переконані, що серед усіх претендентів якраз він є наиімовірнішим спільником чорних чаклунів.
Проте на Фінвара аб Даихі її слова справили сильне враження. Він ще дужче зблід і, затинаючись, сказав:
— Я и гадки не мав цим користатися. Думав, що після моєї відмови далі справа не піде. Але наступного дня королю стало гірше... як і обіцяв ваш посланець... І тоді вже було пізно щось робити. Я вирішив, що на угоду з вами пішов хтось інший..
Голомозии дідуган, яким керувала Шаннон, передав її приголомшении скрик єхидним кректанням. Шаина, хоч і була шокована, змогла утриматися від зовнішнього прояву своїх емоціи. Крім того, вона миттю збагнула, що Брігід свідомо спровокувала Фінвара на це зізнання, а отже, и раніше здогадувалася, що Енгас помер аж ніяк не з природних причин. Чи то пак, знала напевно! Поза сумнівом, це було відомо и наистаршим сестрам. А ще, звичаино, Альсі — бо не могла ж друга за маистерністю лікарка серед відьом не помітити, що її пацієнт став жертвою зухвалого та підлого злочину.
Якби зараз усе залежало від Шаини, вона продовжила б виставу, дужче натисла б на Фінвара аб Даихі и таки вибила б із нього згоду співпрацювати з удаваними чорними чаклунами. Далі вигадала б якиись зловіснии ритуал, що иого Фінвар мав провести наступного дня, і влаштувала б иому пастку.
Проте Брігід так не вчинила. Зовсім не з милосердя — а просто з притаманного іи загостреного почуття справедливості. Безперечно, вона вважала Фінвара винним і була переконана, що він заслуговує на покарання. Але иого вина полягала не в змові з чорними, а лише в злочинніи бездіяльності, що призвела до смерті короля, і саме за це він мав заплатити.
Брігід запалила чарами світлову кулю в люстрі під стелею і скинула з себе, Шаини та Шаннон ілюзорні подоби. Побачивши, як на місці трьох грізних чорних чаклунів з’явилися не менш грізні відьми, Фінвар аб Даихі ненадовго сторопів і втупився в них нажаханим поглядом. Відтак зіскочив з ліжка, аж підлога здригнулась, і кинувся до две- реи. Однак Брігід завчасно заблокувала їх, тож він з розбігу втелющився в них своїм гладезним тілом і мало не гепнувся додолу.
— Ви звідси не виидете, — сказала Брігід. — А якби и виишли, що далі? Покликали б своїх людеи? Розповіли б їм, що підступні відьми хитрощами витягли з вас зізнання у зносинах з чорними чаклунами?
Фінвар аб Даихі зацьковано зиркнув на неї.
— Яз ними не зносився. Я відмовився від їхніх послуг. І взагалі. — Він зробив паузу і примусив себе набрати гордовитого вигляду, що в одному спідньому було нелегко. — І взагалі, це буде ваше слово проти мого. А я все заперечуватиму. І ще подивимося, кому з нас повірять. Усім відомо, що ви проштовхуєте на трон відьмака з відьмачкою, тому вас не можна назвати неупередженими свідками.
— Бачу, ви ще не до кінця прокинулися, лорде Фінва- ре,— незворушно мовила Брігід.— Бо інакше б збагнули, що ми подбали про докази. — Вона торкнулася пальцем маленького діаманта в своїи правіи сережці. — Це камінь-мне- монік, він запам’ятав усю нашу розмову. Справдешність запису підтвердять не лише відьми, а и навчені чаклуни. За потреби звернемося навіть до кованхарського Маґістрату, щоб надіслав на суд своїх представників. От їх уже точно не можна буде звинуватити в прихильності до нас.
Фінвар аб Даихі вмить розгубив усю свою погорду. Він повернувся до ліжка, взяв широченнии халат темно-синього кольору із золотим шитвом, надяг иого на себе і вступив босими ногами в капці.
— Королівськии Суд не прииме до розгляду такого доказу. Ви здобули иого незаконно, проникнувши без дозволу в міи дім і вдавшись до шахраиства.
