ПЕРВІСНА. У ВИРІ ПРОРОЦТВ

—  Пильнуи вхід,— сказав іи Ківан не голосно, але и не пошепки. — Дослухаися, чи хтось не иде.

Дівчина мовчки кивнула, повернулася до двереи і зосереджено втупилась у них. Хоч, власне, в цьому не було ніякої потреби — маґічне чуття могло працювати і з заплющеними очима, і з затуленими вухами.

Із тієї ж таки сумки Ківан виклав на стіл поліровану дощечку и обережно заходився порпатись у шухлядах. Кожен документ прикладав до дощечки і створював простеньке плетиво, покликане активувати надзвичаино складні чари, які зчитували текст і запам’ятовували иого у вмонтованих у дошку каменях-мнемоніках. Цеи екскрибер Ґарван аб Малах придбав у одніи з кередіґонських чаклунських крамниць спеціально для Ківана, оскільки хлопець ще не мав належних знань для самостіиного створення копіи.

Поки чари дощечки обробляли черговии документ, Ківан швидко пробігав очима наступнии, щоб не марнувати часу на різнии непотріб, якого серед паперів було вдосталь — накази про догани та винагороди, клопотання підлеглих про відпустку або підвищення платні, звіти господарських служб тощо. На відміну від більшості своїх колеґ, начальник Кесневидського діоцезу був людиною вкраи неакуратною і тримав документи в цілковитому безладі. Тому в Касневиді Ківан мав набагато більше роботи, ніж, скажімо, в сусідньому Дин Делгані, де старшии поборник складав усі важливі та секретні папери до спеціальної скриньки, яку на ніч ховав у потаємніи стінніи шафі.

Та один документ і тут було сховано. Щоправда, дуже недбало — просто між сторінками грубезної Книги Вигнання, що стояла на полиці разом з іншими священними текстами. Ківан перевірив їх після того, як упорався із вмістом шухляд; Ґарван аб Малах навчав иого, що побожні люди частогусто схильні довіряти свої таємниці реліґшним книжкам, ніби віддаючи їх під захист Великого Дива.

—  Ого! — вражено мовив хлопець, швидко проглянувши три аркуші, списані крупним, неохаиним почерком.— Нічогенько ж собі!

Неиве на секунду відірвала погляд від двереи і запитливо зиркнула на нього:

—  Знаишов щось важливе?

—  Так, дуже важливе. Лист від людини, що підписалась, як „твіи старии товариш“, а до адресата звертається „міи давніи приятелю“. Так от, цеи „старии товариш“ пропонує „давньому приятелю“ переконати своїх друзів у „поважному зібранні“ в доконечніи необхідності усунути теперішнього „провідника“.

—  І що це означає? — не збагнула дівчина.

—  Іншими словами, хтось у Поборчіи Раді хоче турнути верховного поборника з посади. А може, і взагалі вбити.

—  Так це ж добре, хіба ні? Він же наш головнии ворог.

—  Наш головнии ворог Конґреґація. А хто її очолює, за великим рахунком, баидуже. Проте зараз для нас небажані будь-які зміни в її керівництві. Поки Аивар аб Фердох залишається верховним поборником, король має всі правові підстави одноосібно керувати урядом. А якщо на иого місце поставлять когось іншого. Звичаино, цим Поборча Рада продемонструє свою слабкість, і таке рішення однозначно розцінять, як сериозну поступку королівськіи владі. Разом з тим новии верховнии поборник, проти якого не висунуто звинувачень у державних злочинах, матиме всі законні підстави перебрати на себе обов’язки канцлера королівства. Протистояння в столиці загостриться, а час для цього ще не настав. От коли більшість князів.

Цю імпровізовану лекцію зненацька урвало металеве скреготіння ключа в дверному замку. Ківан, цілком поклавшись на Неивине чуття, не стежив за прилеглою до кабінету приимальнею. А Неиве, вочевидь, не могла заимати- ся двома справами одночасно, і, намагаючись збагнути хід Ківанових думок, проґавила появу небажаного свідка.

Ківан прожогом кинувся до стола, щоб забрати екскри- бер, та було вже запізно. Двері розчинились, і на порозі постав високии літніи чоловік у довгому червоному халаті (чи, може, домашній мантії], з нічним ковпаком на голові й зі свічкою в руці. Ківан бував у Касневиді рідше, ніж у Дин Делгані, але одного разу иому довелося бачити Ґерида аб Лоркана, старшого поборника місцевого діоцезу, що виголошував якусь урочисту проповідь на головніи площі міста.

Лорд Ґерид мав особисте помешкання в ціи саміи вежі, лише поверхом вище. Либонь, сьогодні иому не спалося, він вирішив ще попрацювати, можливо, написати відповідь на листа від „старого товариша“, і нагодився в наиневдалішии час. Побачивши в своєму кабінеті двох чужинців, старшии поборник розтулив був рота, щоб покликати варту, але нічого вигукнути не встиг. На ту мить Ківан уже опанував себе и наслав на нього приголомшливі чари.

Ґерид аб Лоркан важко гепнувся на підлогу. Оскільки двері були відчинені, глушильне плетиво не могло цілком поглинути звук від падіння, і Ківан увесь напружився, чекаючи, що зараз же до сусідньої приимальні увірветься варта з коридору. Проте цього не сталося — мабуть, старшии поборник був так само незграбнии, як і неакуратнии, часто впускав щось додолу, тож на цеи гуркіт, за яким не почулося крику, ніхто не звернув уваги.

Ківан обережно зачинив двері, поновивши дію глушильних чарів, і сказав Неиве:

—  Молодця, що мовчала. Я дуже боявся, що ти завищиш.