— Бережи себе. Повертаися. Я чекатиму, — випалила скоромовкою и тут-таки щезла.
Якусь хвилю Ківан стояв геть очманілии, відчуваючи на своїх губах солодкии смак першого дівочого поцілунку. У своїх мріях він уявляв, що це станеться зовсім інакше, уявляв, що иого поцілує якась витончена шляхтянка небаченої вроди. Втім, і Неиве була аж ніяк не потворою, мала досить симпатичне личко і ладно скроєну фігуру, а проте.
Хлопець труснув головою, проганяючи ці недоречні думки, і зосередився на Ґериді аб Лоркані. Розумів, що варто повернути иого до тями и розпитати про особу того „старого товариша“ з листа, однак це було понад Ківанові сили.
„Диве Всемогутніи!“— подумки молився він.— „Я ще ніколи не вбивав і не хочу вбивати. Але так треба. Зараз іде віина, поборники наші вороги, їхні руки по лікті в крові..“ Тепер Ківан шкодував, що Еинар аб Дилан не квапив иого з першим убивством. У диверсшних вилазках брав усіх поборників на себе, а иому доручав лише відволікати їхню увагу, розкидаючи навсібіч вогняні кулі. Якби Ківан уперше вбив у бою, зараз иому було б набагато легше.
Зібравшись на рішучості, він зачерпнув із Тиндаяру невелику кількість Темної Енерґії. „Будь обережним,“— повчав иого Еинар,— „це могутня сила. Перед нею ніхто не встоїть, крім відьом. Проти них її краще не застосовувати. А ще краще — взагалі не перетинатися з відьмами..“
Темна Енерґія вдарила старшому поборникові в груди, пропаливши на місці серця наскрізнии отвір не менше трьох дюимів завширшки. Перевіряти, чи він мертвии, потреби не було — після такого не виживають.
Ківан узяв ліхтаря, виишов до приимальні, залишивши двері відчиненими, и наслав довкола глушильні чари. Відтак знову потягся за Темною Енерґією і став обережно пропалювати в стелі діру. Згідно з планом Палацу Святої Віри, нагорі була розташована спальня Ґерида аб Лоркана. Нічиєї присутності Ківан там не відчував — усі поборники, хоч посвячені в духовнии сан, хоч непосвячені, складали обітницю цнотливості. Не всі, певна річ, дотримувались її, але лорд Ґерид, схоже, був таким.
Коли отвір досяг належних розмірів, Ківан відштовхнувся ногами від підлоги і, спираючись на чари левітації, піднісся нагору. Вже вкотре иого охопив подив, як багато він опанував за останні два тижні. Темна Енерґія справді могутня сила, і вона ніяк не може бути абсолютно лихою — бо її, як і все суще, створив Великии Див.
У спальні старшого касневидського поборника Ківан пі- діишов до вікна и розчинив важкі дубові віконниці. До кімнати увірвалося морозне повітря впереміж зі снігом — цієї ночі надворі була завірюха, дув сильнии, пронизливии вітер з північного сходу. За такої погоди всі вартові на фортечних мурах напевно поховалися в свої будки, звідки відкривався огляд лише назовні замку. Та и у будь-якому разі, вони б не змогли розгледіти крізь темряву та заметіль розчинене вікно в неосвітленіи кімнаті. Його помітять лише вранці — якщо, звісно, раніше не знаидуть Ґерида аб Лор- кана, вбитого у власному кабінеті.
Переконавшись, що все зробив, як треба, Ківан поринув у Тиндаяр, де на нього чекала Неиве. Вона квапливо піді- ишла до хлопця, намацала в непроглядніи пітьмі иого руку и міцно вчепилася в неї.
— Тебе довго не було, — сказала схвильовано. — Ну, як там?
— Я про все подбав, — відповів Ківан, узявши в неї сумку з екскрибером. — Коли поборники виявлять тіло, то вирішать, що чаклун-убивця потрапив до середини через вікно спальні, а не знаишовши там нікого, пробив дірку в підлозі, через неї спустився до приимальні, звідки проишов у кабінет. Про Тиндаяр ніхто не подумає.
— Вони б і так не подумали, — сказала Неиве. — Всі вірять, що молитви праведників захищають Лахлін.
— У це вірять прості люди. А поборники — ні. Вони знають справжню ціну і молитвам, і праведникам. Ну, гаразд, ходімо.
Зорієнтувавшись, Ківан рушив уперед. На иого подив, Неиве маиже відразу розібралась у потоках Темної Енергії и зробила иому зауваження:
— Ти помилився. Нам трохи південніше.
— Ні, все правильно,— сказав Ківан, і далі дотримуючись обраного напрямку. — Ми идемо в Ханґован, треба не- гаино доповісти про цеи інцидент лордові Ґарвану. Хоча ти можеш піти до табору. Якщо Еинар уже повернувся, розкажеш иому все, поясниш, що я тебе відволік своїм базіканням. Власне, так і було.
— Дякую, але я скажу чисту правду. Не думаю, що Еинар дуже розсердиться. Якби иого воля, він би вже перебив усіх старших поборників і взявся б за молодших. Не знаю, може, це и правильно.
— Аж ніяк, — заперечив Ківан. — Наша задача показати безсилля и неспроможність поборників, а не перетворювати їх на святих мучеників. Якщо ми влаштуємо терор по всьому Лахліну, то, можливо, и послабимо на якиись час Ко- нґреґацію. Та ще більше зіграємо їи на руку — поборники почнуть волати, що все це неподобство коїться через м’якість законів про боротьбу з чаклунством, через надмірну лагідність до єретиків, стануть хапати вдесятеро більше людеи, щодня влаштовуватимуть показові страти, а народ їм лише аплодуватиме. І вже ніхто не звертатиме уваги на наше повстання. А воно ж має продемонструвати всьому Лахліну, що Конґреґація, яка так вихваляється своїми успіхами у викоріненні єресі та чарів, нічого не може вдіяти із сотнею єретиків та кількома чаклунами. Спостерігаючи за їхніми марними потугами, люди. не всі, звичаино, але ті що мають голову на плечах, рано чи пізно задумаються: кого ж тоді поборники страчують у їхніх рідних містах на вогнищах, якщо в Арахрах вони геть безпорадні? А шляхта перестане боятися їх так,
