Ґлиніш нікому не розповіла про своє пророцтво, ні в кого не стала питати поради, бо розуміла, що ніхто їи не допоможе, що таке важке и болісне рішення вона має прииня- ти самостіино. Після кількамісячних вагань і болісних роздумів юна чаклунка врешті наважилася на першу жертву і прирекла свою душу на вічне прокляття, віддавшись під владу Китраила. А через чотирнадцять років, коли наді- ишла звістка про сутичку на Іхелдироидському тракті і про Первісну Іскру в нової відьми, Еирін вер Ґледіс, вона збагнула, що це і є друга жертва, потрібна для порятунку світу.
Розділ VIII
Одне непевне ворожіння
— Ви навіть не уявляєте, пані, які ми раді вашому візитові,— говорив молодии Фарґал аб Мервин, князь Енліи- ськии, супроводжуючи Ріану та Шимаса до розцяцькованої карети, що стояла перед причалом. — Відьми такі рідкісні гості на нашому маленькому острові, що мимоволі ми почуваємося частиною Південного Абраду, хоч перебуваємо під протекторатом Катерлаху, офіцшно належимо до конфе- сіиної юрисдикції Північної Ради, а чимало наших мешканців дотримуються мінеганського вчення.
— Мені дуже шкода, ваша світлосте, — чемно відповіла Ріана, — та тут нічого не вдієш. Нас-бо лише чотири сотні, а світ великии. Зрештою, ми буваємо у вас частіше, ніж на більшості островів. Ініс Енлі лежить на півдорозі від Тір Мі- негану до Ініс на н-Драиґу, якии наші сестри регулярно відвідують. Принаимні щороку, а то и двічі на рік.
— Переважно мінеганські кораблі проходять східніше від Енлі и роблять зупинку на Інісоид Гаиделах,— зауважив князь. — А втім, я не скаржуся, просто констатую на- явнии факт. Сподіваюсь, ви пробудете в нас бодаи кілька днів?
— Чотири дні, це точно. Може, навіть п’ять або шість. Ми пливли досить швидко, і наш капітан вважає, що вітрилам треба трохи відпочити. А я иого не кваплю.
На ці слова Шимас машинально кивнув, із насолодою крокуючи по твердіи, нерухоміи землі. Відколи вони ви- ишли в море, Ріана щодня, з ранку до самого вечора, прикликала для „Шерен Еинарах“ потужнии ходовии вітер, завдяки якому вони подолали дві тисячі миль від Вантаина до Ініс Енлі лише за тринадцять діб. Певна річ, таку швидку подорож супроводжувала безупинна хитавиця, від якої Шимас почувався вкраи некомфортно. Добре хоч иого не нудило.
Як люб’язнии господар, енліиськии князь спершу пропустив до карети обох гостеи. Шимас якусь мить вагався, де иому сісти, та зрештою вмостився поруч із Ріаною, розваживши, що Фарґал аб Мервин захоче сидіти навпроти неї. Забравшись слідом, князь гукнув кучерові, і карета рушила з місця. Шимас кинув крізь бічне віконце останніи погляд на їхніи корабель, із трюмів якого вже почали вивантажувати великі лантухи, набиті гречкою та пшеничним зерном. У ціи роботі брав участь і Колвин аб Девлах, що отримав від Ріани наказ залишатися на „Шерен“. За час подорожі впокорении чорнии потоваришував з моряками, які ставилися до нього загалом приязно, хоч іноді и кепкували з пришелепуватого відьминого слуги. Колвин сприимав їхні кпини з притаманною иому добродушністю (дарма що насправді душі не мав] і сміявся разом з іншими. Складалося враження, що иого нічим не можна образити.
Лорд Фарґал увічливо поцікавився, як проходить плавання, а отримавши від Ріани запевнення, що все гаразд, промовив:
— До нас лише вчора надшшла звістка про хворобу нашого верховного сюзерена, короля Енгаса. Отакі ми відірвані від світу. Сподіваюсь, за цеи час уже все минулося? Він одужав?
Ріана заперечно похитала головою:
— На жаль, мушу засмутити вашу світлість. Енгас аб Браит помер маиже два тижні тому, тридцять другого ге- древа, напередодні нашого відплиття.
Молодии князь скрушно зітхнув.
— На все воля Великого Дива. Нехаи Він дарує иого душі гідне переродження. А Рада Лордів ще не визначилася з наступним королем?
— Вона досі не зібралася, — відповіла Ріана. — Боротьба обіцяє бути дуже важкою и тривалою.
— І хто зараз реґент? Ґраф Карвадонськии? Чи король усе-таки призначив свого старшого сина, лорда Кивіна?
— Ні, він призначив реґентом леді Ґвенет вер Меган, нашу сестру-відьмачку.
Фарґал аб Мервин приголомшено втупився в Ріану и аж рота роззявив від подиву. Проте досить швидко опанував себе и кивнув.
— Так-так, розумію. Це несподівано, але. Навіть до нашого острова вже діишли чутки про відьмака, лорда Брена- на аб Ґрифида, про иого наречену, леді Ґвенет, і про плани вашого Сестринства зробити їх королем та королевою Ка- терлаху. Але я не очікував, що король Енгас із цим погодиться.
