Бренан зніяковів і густо зашарівся, а Ґвен, нітрохи не розгубившись, відповіла:
— Якби робили, то залишилися б до ранку. Я збиралась піти раніше, але Бренан отримав від сестри Моркадес листа.
— Тепер ясно. І як там дівчата?
— Усе гаразд, — відповів Бренан. — Вони вже в Кілґу- раині.
— Непогана швидкість для річкового корабля, ще и у зимовии час. Якщо Авон Гір не замерзне, то тижні за два вони будуть в Еигаині. А ще через тиждень — у Тахріні.
— Десь так, — погодилася Ґвен.
— На тои час Рада Лордів точно збереться, — зауважила Мораґ. Відтак зняла з плеча мавпочку, передала її служниці, що саме проходила повз них, і наказала віднести тваринку до мавп’ячого помешкання на першому поверсі. Після чого продовжила: — Можливо, Бренане, ти зустрінеш своїх кузин уже королем. Треба тільки вивести на чисту воду лорда Фінвара. Зуб даю, це він змовився з чорними. Не збагну, чому Брігід така бездіяльна. Шаина правильно пропонувала влаштувати обшук. Правду кажучи, я здивована, що вона не порушила заборони. Досі не помічала за нею такої слухняності.
Розмовляючи, вони спустилися на другии поверх і ді- ишли до північної ґалереї, де двом вартовим у синьо-червоних мінеганських мундирах складали товариство троє ка- терлахських ґвардшців з Ґвениного супроводу. Звичаино ж, вона не потребувала ніякого захисту, проте, ставши реґен- том, мусила дотримуватися певних правил. Зокрема, оселилась у королівських покоях і тепер усюди ходила з охороною.
Ґвен попрощалася з Бренаном, поцілувала иого в щоку, прошепотіла „тримаися“ замість „на добраніч“, наостанок обняла Мораґ і в супроводі ґвардшців рушила до Королівського Крила.
Бренан дивився їи услід, аж поки вона зникла за поворотом ґалереї, тоді повернувся до Мораґ і зустрівся з її проникливим, доброзичливим поглядом, якии висловлював повну підтримку та розуміння і водночас був трохи іронічним.
— Щоино пішла, а ти вже сумуєш. Тішся цим відчуттям, радіи, що воно є. Попереду вас чекає довге спільне життя, ви ще так набриднете одне одному, що тоді радітимете хвилинам, проведеним нарізно.
Бренан упевнено похитав головою:
— Такого не буде, повір.
Мораґ не стала з ним сперечатись, лише поблажливо всміхнулася.
— Даваи пропустимо перед сном по келишку сухого винця, — запропонувала вона. — Зіграємо в шахи чи просто побалакаємо, бо я нудьгую. До Альси ити не хочу, а решта сестер, як на зло, десь завіялися.
Бренан знав, що Брігід спеціально це влаштувала, вигадавши для всіх невтаємничених у справу відьом якісь термінові завдання за межами Рінанхару, щоб на першу половину ночі звільнити Вежу від їхньої присутності. Мораґ вона чіпати не стала, оскільки знала, що та зазвичаи рано лягає і спить, мов убита. А якщо їи, як усім іншим, доручити завдання, то існував ризик, що Мораґ, через свої лінощі та велику любов до ліжка, поставиться до нього недбало, виконає абияк і повернеться раніше, ніж годиться.
Загалом, Бренанові подобалося Моражине товариство. До всього іншого, з-поміж присутніх у Тахріні відьом вона була наикращим для нього партнером з шахів, бо грала так само кепсько, як і він. На Лахліні ця гра перебувала під суворою забороною, і про її існування Бренан довідався лише на Абраді, а вперше сів за шахівницю цьогоріч улітку, гостюючи в Кил Морґанасі. Попри те, що Ґвен і Ліам безбожно иому піддавалися, він все одно щоразу з тріском їм програвав. Так само був безпораднии і з Шаиною, Еирін та Шаннон, не кажучи вже про старших відьом; зате Мораґ через свою фантастичну неуважність знаи припускалась елементарних помилок, що дозволяло иому частенько в неї вигравати. Отож за інших обставин Бренан радо пристав би на її пропозицію і приємно згаяв би з нею решту вечора. Проте зараз розумів, що Мораґ швидше засне, коли и далі нудьгуватиме, тому ввічливо відмовився під тим приводом, що ще має написати відповідь сестрі Моркадес та кузинам.
Повернувшись до себе, Бренан і справді написав їм листи. А потім ще маиже годину просидів за столом, знов і знов перечитуючи текст угоди, яку вже и без того знав напам’ять. Переконував себе, що так треба, що він робить усе правильно, та все одно не міг позбутися думки, що иого вчинок інакше як підлим не назвеш.
Невдовзі після півночі до кабінету зазирнула Шаина, вдягнена в довгии темнии плащ, на якому подекуди видні- лися вологі плями від розталих сніжинок. Бренан схвильовано підхопився.
— Ну що, привели?
— Так. Чекає з Брігід у підземному переході. Альса перевіряє, чи вже заснули слуги и накладає на їхні двері запірні чари. А Шаннон оглядає горішні поверхи.
