— Годину. півтори години тому тут вешталася Мораґ, але потім пішла спати. Більше нікого я не бачив.
— От і добре. В разі чого, Шаннон отримала наказ відвернути її увагу. Мораґ зрадіє нагоді потеліпати язиком і нам не заважатиме.
Шаина підступила до письмового столу, взяла першии- ліпшии клаптик паперу, швидко черкнула на ньому: „Тут усе чисто,“— и наклала поштове плетиво. Власне, на невеличких відстанях відьми, як правило, обходилися без листування, просто надсилали одна одніи коротенькі повідомлення з допомогою спрямованих маґічних сиґналів, але потужні захисні чари, що огортали всю Відьомську Вежу и кожне помешкання в ніи, відчутно перешкоджали такому спілкуванню.
— Ну що, братику, готовии? — запитала Шаина.
— Та готовии, — похмуро відповів Бренан. — Його ніхто не бачив?
— Не турбуися, ми про все подбали.
За кілька хвилин у передпокої почулися кроки. Першою до кабінету ввіишла Альса вер Киннеиді и обвела швидким поглядом кімнату, ніби переконуючись, що десь за меблями не зачаївся небажании свідок. Слідом за нею пропхався в трохи завузькі для нього двері Фінвар аб Даихі, а останньою ввіишла Брігід вер Камрон.
Гладкии лорд віддав свого плаща з каптуром Шаині и поважно кивнув:
— Вітаю вас, лорде Бренане.
— Доброго вечора, лорде Фінваре, — відповів иому Бре- нан. — Прошу, сідаите.
Фінвар аб Даихі зручно розмістився в широкому кріслі по іншии бік столу. Бренан сів на своє місце, Брігід і Альса залишилися стояти, а Шаина тим часом виишла з кабінету, щоб чатувати в коридорі.
Протягом останнього тижня Бренан уже вдруге зустрічався з лордом Фінваром у такому вузькому колі. Перша їхня зустріч відбулась увечері п’ятого раґвира під час чергового прииому в Королівському Крилі. Тоді вони досягли принципової домовленості, а всі деталі вже узгоджувала Брігід, яка мало не щоночі потаи навідувалася до Фінваро- вого будинку для ведення переговорів. А сьогодні вони зібрались у Відьомськіи Вежі для укладання остаточної угоди.
Брігід узяла з письмового стола теку, вміст якої допіру переглядав Бренан, і видобула звідти гербовии аркуш із зображенням відьомського Дерева Лерада.
— Це,— промовила вона, звертаючись до Фінвара,— ґарантіинии лист, підписании усіма дев’ятьма наистарши- ми сестрами. У ньому вони зобов’язуються, в разі обрання лорда Бренана аб Ґрифида О’Меиніра королем Катерлаху, передати в иого розпорядження все нерухоме маино на території королівства, що зараз належить Тір Мінеганові. Також додається перелік об’єктів власності, що є предметом вашої угоди з лордом Бренаном.
Фінвар аб Даихі уважно прочитав документ і поклав ио- го перед собою.
— Такі ґарантії мене задовольняють.
— Далі,— провадила Брігід, узявши наступного арку- ша, вже з катерлахським гербом, — розпорядження лорда- реґента Об’єднаного Королівства Катерлах, згідно з яким лорд Бренан аб Ґрифид визнається Короною єдиним законним опікуном своїх двоюрідних сестер, дівиць Марвен і Ґраине вер Киннах із міста Дервеґ на Ініс Лахліні, дочок иого рідної тітки Лінед бан Киннах, уродженої вер Алвин. Ці два документи засвідчують виконання передумов угоди, а отже, відразу після її підписання набувають чинності зобов’язання, які бере на себе лорд Фінвар аб Даихі О’Міхертах. Лише після того, як їх буде виконано і здшсни- ться проміжна умова — обрання лорда Бренана королем Катерлаху, стануть чинними иого зобов’язання перед лордом Фінваром. У разі порушення будь-якого пункту.
— Перепрошую, леді Брігід, — м’яко урвав її Фінвар аб Даихі. — Ми з вами разом складали тест угоди, а лорд Бренан, у чому я не сумніваюсь, уважно читав її. Пропоную пе- реити до підписання.
— Гаразд, — кивнула Брігід і передала иому та Бренану по примірнику. — Можете підписувати, панове.
Гладкии лорд без наименших зволікань поставив свіи підпис, а Бренан, узявши чарівне перо, затримався в нерішучості.
— Лорде Фінваре, — промовив він після коротких вагань. — Поясніть мені одну річ. Якби ви забажали, настарші сестри просто переписали б усі ці маєтки на вас. тільки не кажіть, що це було б схоже на хабар. У будь-якому разі, люди вважатимуть, що відьми вас купили. Але тоді б ви мали ці землі в своїи особистіи власності и порядкували ними на свіи розсуд. А так вам доведеться чекати ще три роки, та и після цього вони за законом належатимуть Марвен. Чи, може, ви впевнені, що я не виконаю своїх зобов’язань і Марве- нин
