ПЕРВІСНА. У ВИРІ ПРОРОЦТВ

посаг дістанеться вам — уже не як хабар, а як компенсація за порушене мною слово?

Фінвар аб Даихі похитав головою:

—  Навпаки, лорде Бренане, я дуже сподіваюся, що ви дотримаєтесь нашої угоди і вмовите свою кузину виити за мого сина. Річ не лише в посагу, земель та грошеи я маю вдосталь; наибільше я переимаюся становищем мого роду, иого подальшими перспективами. Якщо мені вже не судилося стати королем, то я бодаи зроблю мого сина королівським зятем. Ви дуже вболіваєте за обох своїх кузин, тому дбатимете про інтереси їхніх чоловіків, а ще більше — про їхніх дітеи, серед яких будуть і мої внуки. А протекція з боку короля, що правитиме країною маиже все наступне століття, ще и за повної підтримки відьом, великого варта. Може, це и не так посприяє звеличенню моїх нащадків, яку випадку, коли б я сам був королем, та все ж дасть набагато більше, ніж усі маєтки з посагу юної панночки Марвен.

—  Зрозуміло, — сказав Бренан. Брігід уже висловлювала иому свою думку з цього приводу, але він хотів знати, як пояснить свої мотиви сам Фінвар. Скидалося нате, що глад- кии лорд був з ним щирии. — Та я ще на самому початку попереджав вас, що останнє слово все одно буде за Марвен. Вона матиме три роки на роздуми і якщо не захоче пов’язувати своє життя з вашим сином, я її не присилуватиму.

—  Певна річ, лорде Бренане, певна річ. Проте я хочу вірити, що міи Туахал сподобається вашіи кузині. Він гарнии хлопчина, і за вдачею, і зовні — тут, на щастя, пішов у свою матір.

—  А чи сподобається иому Марвен? Ви ж навіть не бачили її портрета. І не просили иого показати — що, правду кажучи, мене здивувало.

Фінвар аб Даихі недбало посміхнувся, всім своїм виглядом демонструючи, що иого це наименше турбує.

—  Я не знаю жодного випадку, коли б кровні родичі відьом мали фізичні вади. Іскри обирають собі носіїв з ідеальною спадковістю, тож ваша тітка напевно була вродливою жінкою. І вже точно не була такою дурною, щоб вискочити заміж за потворного чоловіка. Цього мені досить.

—  Зрозуміло, — повторив Бренан і врешті поставив під документом свіи підпис.

Потім вони обмінялися примірниками і знову їх підписали, а тоді Альса, як формально головна відьма в Катерла- сі, скріпила обидва екземпляри незламними чарами.

—  Від цього моменту,— врочисто мовила вона, — угода про співпрацю та порозуміння між лордом Бренаном аб Ґрифидом О’Меиніром і лордом Фінваром аб Даихі О’Міхертахом набуває чинності. А я, Альса вер Киннеиді О’Феигелм, старша сестра Відьомського Сестринства, готова виступити ґарантом дотримання цієї угоди и арбітром у разі виникнення суперечок із тлумачення її окремих положень. Чи згодні договірні сторони на моє посередництво.

—  Так, сестро, я згоден, — відповів Бренан.

—  Так, пані, я згоден, — кивнув Фінвар. — Хоч вас і не можна назвати незацікавленою особою, проте я покладаюся на вашу об’єктивність та неупередженість. Гм. І ще одне. Я не хотів про це говорити до підписання, щоб ви не вирішили, ніби я висуваю додаткову умову. Зараз у мене немає підстав боятися за своє життя, бо чорні вважають, що я перебуваю у вас під підозрою і тим самим відволікаю вашу увагу від їхнього справжнього спільника. Але ситуація зміниться, коли я виступлю на підтримку лорда Бренана. З тієї миті і до завершення виборів мені та моїм рідним загрожуватиме сериозна небезпека.

Він замовк, чекаючи на пропозицію. Брігід знизала плечима з таким виглядом, ніби це було самоочевидно.

—  Будьте певні, лорде Фінваре, ми про все подбаємо. І вам, і вашіи родині забезпечимо такии самии надшнии захист, як і решті наших союзників. Ми в цьому зацікавлені не менше, ніж ви.

—  Тоді питань більше немає. — Фінвар аб Даихі сперся руками на бильця крісла и важко підвівся. — Гадаю, мені не варто зловживати вашою гостинністю, ризикуючи потрапити на очі кому-небудь сторонньому. Було приємно з вами зустрітися, лорде Бренане. Не скажу, що я радии тому, як усе обернулось, але тут нічого не вдієш. Це цілком моя вина, що нам не судилося зштися в битві за королівську корону. Повірте, я був би вам гідним супротивником.

—  Яв цьому не сумніваюся,— ввічливо відповів Бре- нан.

Він провів гостя до сходів на поверсі, де и попрощався

з ним, а далі Фінвар пішов у супроводі Брігід і Альси, яка останньої миті вирішила прогулятись нічним Тахріном. До них хотіли приєднатися Шаннон із Шаиною, щоб, як і минулого разу, вирушити попереду и відвертати на себе увагу вартових, проте Брігід сказала, що в цьому немає потреби, бо рінанхарську охорону мало цікавлять люди, які залишають межі палацу.

—  От і добре, — промовила Шаннон, коли гладкии лорд уже не міг її почути. — Мені зовсім не до вподоби Фінваро- ве товариство. Нехаи він тепер на нашому боці, та це ще не означає, що я маю почувати до нього симпатію.