— Знаю. Ще вночі, оглядаючи тіла вбитих ґвардшців, маистер Шовар непомітно взяв кілька дрібних речеи зі слідами чарів і передав мені. А я віднесла їх лордові Йорвер- ту, якии упізнав маґічнии почерк свого колишнього коле- ґи, професора Феилана аб Мередида, чорного чаклуна, що зараз перебуває в розшуку. Він негаино вирушив до иого схованки на маленькому острові в Океані Дешарах, але зна- ишов там лише покинуту хижу, зруиновану недавнім буревієм. Професор перебрався в якесь інше місце, проте Йор- верт певен, що рано чи пізно розшукає иого. Та навряд чи встигне до завтрашнього вечора, поки Лавраин ще переховується. Наипевніше, професор весь цеи час буде з ним.
— Мені от що цікаво,— промовив Імар. — Як Лавраин поставився до того, що иого звільнив.
Він не договорив, бо цієї миті Елвен виразно глянула на двері и швидко відіишла до каміна. Імар усе зрозумів, рушив до свого письмового столу і саме влаштувався за ним, коли почувся обережнии стукіт. Дівчина знаком дала иому зрозуміти, що вже зняла чари проти підслуховування, і він дозволив увіити.
Це був королівськии секретар з доповіддю про офіцера Головного Штабу, якии приніс на підпис кілька документів від ґенерала аб Рордана. Імар наказав запросити иого, озна- иомився з паперами и підписав їх, після чого запитав у секретаря, хто ще чекає на аудієнцію. Маистер Леолан назвав імена двох придворних та заступника морського міністра, чиї справи були не термінові.
— Я прииму иого за півгодини, — сказав Імар. — А поки прошу не турбувати мене.
Секретар низько вклонився, намагаючись приховати доброзичливу усмішку на своєму обличчі. Останнім часом при дворі дедалі більше було розмов про те, що король дуже близько зіишовся з дочкою князя Шогаирінського, проводить із нею кожну вільну хвилину, тому всі чекали скорого оголошення про заручини, а може, и відразу про весілля.
Коли маистер Леолан виишов, Елвен лише кинула швидкии погляд на двері, а потім повернулася до Імара и спокіино заговорила:
— Я сьогодні ж подбаю про те, щоб Ан Нувін більше не заскочив нас зненацька. Відтепер у Тиндаярі під Ханґова- ном почергово нестимуть варту чаклуни-повстанці. Треба було раніше про це подумати, тоді б Лавраин залишився в ув’язненні, але я була наївна і навіть гадки не мала, що чорні можуть виступити проти нас. Вони ж таки чаклуни, а ми боремося проти Конґреґації. Та лорд Йорверт правду казав — для них служба Китраилові важливіша за інтереси чаклунської спільноти. Хоча він теж не припускав, що чорні наважаться грати на боці поборників.
Імар стиха зітхнув. На нього звалилося стільки нової інформації, що він досі не міг її в повніи мірі осмислити, зорієнтуватися в ніи, тому не розумів Елвениного обурення діями чорного чаклуна Феилана аб Мередида. Навпаки — сам факт, що слуги Китраила виступили проти неї, переконливо свідчив про те, що вона, попри Темну Енерґію, попри Тиндаяр, попри пітьму, крізь яку лежить її шлях, все одно залишається на боці Правди та Добра.
— Я хочу зустрітися з Йорвертом аб Торвалом, — сказав Імар. — Поговорити з ним, побачити, що це за людина. Він же знає, що я на вашому боці? Ну, в тому сенсі, що мені відомо про тебе та інших чаклунів.
— Так, він знає. А решта вважають, що я дію за твоєю спиною. Хоч, мабуть, Ківан аб Ридерх здогадується. Він дуже розумнии хлопець.
— Тоді и з ним варто зустрітися. — Імар трохи повагався. — А взагалі, мене дуже турбує, що ти відкрилась їм усім. Могла б і не називати свого справжнього імені. Якщо їх схоплять, вони можуть виказати тебе.
— По-перше, не викажуть,— переконано відповіла Елвен. — За жодних обставин. А по-друге, їх нізащо не схоплять. Я не кажу, що вони невразливі, будь-кого можна вбити, навіть відьом. Проте звичаиним людям не під силу захопити живим чаклуна, що володіє Темною Енерґією и має доступ до Тиндаяру. Він або загине, або втече, третього варіанту не існує. Тому за мене не турбуися. Мені нічого не загрожує — ні з боку поборників, у яких руки закороткі, ні від Ан Нувіну, з чиїми слугами я легко впораюся. А от твою безпеку треба посилити — наступнии удар Ворога може бути спрямовании проти тебе. Вбити не наважаться, бо тоді втратять важіль впливу на мене, але не виключено, що спробують викрасти. Це додатковии арґумент на користь цілодобового чергування в Тиндаярі. А ще лорд Йорверт збирається підготувати для непроханих гостеи кілька ма- ґічних пасток. Вони дуже пошкодують, якщо знову надумають завітати до нас.
Розділ XII
Дещо про невиправні пророцтва
Еирін відклала вбік книжку и солодко позіхнула. Було ще не пізно, лише наближалася вечеря, а ш уже хотілося в ліжко. Напередодні вночі вона погано спала и зарано прокинулася від хвилювання — сьогодні на занятті з інфернальних сил Ейрін уперше мала застосувати бойові чари проти живих людеи. І нехаи це були впокорені чорні, які, на переконання більшості відьом, не мали душі, все одно вона дуже переживала, бо ще не почувала себе готовою до вбивства — а таке могло статися з елементарної необережності.
На щастя, ніхто з чорних не загинув, навіть сериозно не постраждав. Еирін бездоганно виконала всі атакувальні плетива, отримавши від Кеиліон оцінку „досить пристои- но“, що було певним проґресом, порівняно з попередніми „непогано“. Зате на післяобідньому занятті з натуральної філософії втома та нервове напруження далися взнаки, вона ніяк не могла зосередитись і раз по раз припускалася прикрих помилок. Сестра Аверлін вер Шіван розуміла її стан і ні словом не дорікнула їи за неуважність, проте дала завдання підготувати на наступнии тиждень реферат про рух тіл під дією земного тяжіння. Еирін не збиралася розпочинати роботу над ним просто зараз, лише переглянула відповіднии розділ у підручнику і зрозуміла, що тут доведеться добряче попрацювати. Вона не хотіла розчаровувати Аверлін, бо сама напросилася вивчати натуральну філософію, а отже, мусила на кожному занятті доводити, що це не пуста забаганка з її боку і що наистарша сестра недарма витрачає на неї свіи дорогоціннии час...
