У верхніи шухляді стола, де Еирін тримала аркуші з плетивом чекання, спрацювали поштові чари. Вона негаино висунула ї ї і знаишла там свіженького листа від Шаннон.
Вітаю, Ейрін!
Даруй, що пишу похапцем, зараз має розпочатися святкова вечірка з нагоди заручин Ліама та Шован вер Флойд. Тепер обидва голоси від Лімнахського Князівства наші, і вже ніщо не завадить Бренанові стати королем. Тільки не питай, звідки в мене така впевненість, це не моя таємниця. І взагалі, нікому не кажи, що є якась таємниця, бо тоді Брігід мені голові відірве. Незабаром ти сама про все довідаєшся і будеш дуже здивована. Але поки це секрет.
І до речі, про секрети. Чому ти вчора не написала, що твоя
Іскра нарешті перевершила Левеллину? І в листі до Шайни про це анічичирк. Сьогодні ми почули цю новину від Мо- раґ, якій написала Бронах. Так зовсім не годиться, Ейрін! Я розумію, ти в нас велика скромниця, але ж ми твої подруги і мали б першими дізнатися, що ти стала найсильнішою відьмою в Сестринстві.
Ну, гаразд, на цьому закінчую. Шайна напише тобі вже після вечірки. Гадаю, також лаятиме.
Твоя Шаннон.
Дочитавши листа, Ейрін поклала його до нижньої шухляди, де зберігала всі отримані листи, і глянула на годинник. Час до вечері ще залишався, тому вона присунула до себе чистии аркуш, взяла чарівне перо і стала писати:
Люба Шаннон!
Вибач, що не сказала відразу про Іскру. Скромність тут ні до чого, просто я була дуже роздратована через неї й не хотіла, щоб моя прикрість вихлюпнулася на папір. Я ж бо гадала, що сестри вже звикли до моєї Первісної, вони день-у-день бачили, як її сила потроху наближається до Левеллиної, тож, за великим рахунком, учора не сталося ніякої несподіванки. Однак реакція на це деяких сестер мене засмутила. Не кажу про Олвен — до її відвертої, чесної неприязні я вже звикла. І не ображаюся на меншеньких, які своїм надмірним захватом тільки підливали масла у вогонь. Найдужче мене засмутило, що в декого (не стану називати імена) вчорашня подія викликала гострий напад заздрощів, хоч досі я вважала, що ці неназвані сестри ставляться до мене нормально. На щастя, це не стосується Морін, Гелед і Брі, які були просто раді за мене (було б чому радіти). Мабуть, моя біда в тому, що я хочу мати з усіма гарні стосунки, жити в злагоді з усім світом. Це було можливо в Леннірі, але тут, на Тір Мінегані, на жаль...
Еирін перервав шум з передпокою. Вона негаино відклала чарівне перо и підвелася з-за столу. Іи не було потреби вдаватися до чарів, щоб визначити особу гостя, бо з усіх знаиомих лише Фіннела та Морін мали звичку заходити до неї без стуку. А оскільки Морін нещодавно навідувалася, то це напевно була Фіннела.
На підтвердження цього здогаду, вже наступної секунди пролунав тоненькии кузинин голосочок:
— Агов, сестричко! Ти тут?
Виишовши з кабінету, Еирін побачила в передпокої не лише Фіннелу а и Гелед. Обидві дівчини були тепло вдягнені, а на щоках кузини грав яскравии рум’янець від перебування на морозі.
— Я саме ишла прогулятися перед вечерею, — пояснила Гелед, коли Еирін та її двоюрідна сестра обнялись і привітались, — аж тут зустріла Фіннелу. Ми вирішили заити до тебе и запросити на прогулянку. А як не хочеш, то.
— Чому ж не хочу. Залюбки прогуляюся.
Еирін хутенько перевзулась у шкіряні черевики і взяла з вішака хутряне манто. Тим часом Фіннела запропонувала:
— То, може, захопимо и Морін?
— Іи не до прогулянок, — відповіла Гелед. — Завтра ще раз спробує скласти залік із лікування порізів. Сидить зараз у себе, дряпає собі шкіру, а потім заживлює. Усе в неї виходить, та тільки боюся, що при сестрі Ґлаи знову почне нервувати і щось напартолить.
— Вона вже жалілась мені на свою гірку долю, — сказала Еирін. Чари для заживлення шкіри належали до переліку базових і були дуже простими; їи саміи вони вдалися з першого разу. — Біда Морін у тому, що вона надто всім пе- реимається.
— От не розумію, — знизала плечима Фіннела. — Коли щось умієш, невже важко зробити це при інших?
— Тобі неважко, — сказала Еирін. — І мені, і Гелед. Проте Морін не така впевнена в собі. Ну все, я готова. Ходімо.
