драматурґа Блакліахського Королівського Театру.
Чаклун знову вклонився.
— Для мене велика честь, наисвітліші пані.
— Ми також раді зустрітися з вами, маистре, — відповіла Еирін, як старша з них двох. — Ще при леннірському дворі я чула захоплені відгуки про ваші вистави. — І це була цілковита правда: у Кардуґалі Етне вер Рошін якось дуже розхвалювала іи п'єси Ісґвида аб Меиндира і радила за першої ж нагоди їх подивитися. — З нетерпінням чекаю на вашу сатарнську прем'єру. Тією ж мірою це стосується и моєї двоюрідної сестри, леді Фіннели вер Ріс.
— Моє шанування, леді Фіннело, — чемно привітав її маистер Ісґвид. — Я відразу здогадався, хто ви, через вашу надзвичаину схожість з леді Еирін. Хоча це досить дивно, бо ж ви є кузинами по батьківськіи лінії, а дочки зазвичаи вдаються в свої х матерів.
— І ми тут не виняток, — сказала Фіннела. — Матір леді Еирін була двоюрідною сестрою моєї. Таким чином, ми аж двічі кузини.
— Я цього не знав, пані,— вибачливим тоном мовив Ісґвид аб Меиндир. — Це недогляд з мого боку, адже останнім часом у чаклунському середовищі багато говорять про вас і про всю вашу рідню. Ще б пак — ви принцеса, чаклунка и відьомська кузина в одніи особі. Наскільки мені відомо, за всю історію ще не траплялося такого поєднання.
— Так, іще не траплялося, — підтвердила Фіннела. —
Було кілька відьом, що походили з вищої шляхти, та и зараз у Сестринстві є леді Бронах вер Дилвен. Але досі жодна з них не мала серед близьких родичів чаклунів. Власне, и ваш випадок, маистре Ісґвиде, не зовсім звичаинии. Чаклуни заимаються наукою, медициною, різними ремеслами, а от про чаклунів-акторів я не чула. Ну, хіба що молодь заробляє на навчання, демонструючи людям різні фокуси, але ї х не можна назвати справжніми акторами.
— Я теж не актор, принцесо. На жаль, Великии Див не обдарував мене цим талантом. Мабуть вирішив, що вистачить і двох — письменницького та чаклунського. І першии з них я ціную набагато більше, ніж міи скромнии хист до чарів.
Відтак ініціативу перехопила Гелед, яка стала розпитувати Ісґвида аб Меиндира, чи надовго він приїхав і які ще вистави, крім „Бехада Алпаинського“, планує показати мінеганським глядачам. При цьому вона жодним словом не обмовилася про історичну недостовірність маибутньої прем'єри, хоч досі Еирін не помічала за нею особливої делікатності у спілкуванні з людьми. Схоже, Гелед дуже цінувала творчість відомого лоигірського драматурґа, раділа нагоді поговорити з ним і не хотіла вражати иого самолюбство нищівною критикою.
На тои час попередні співрозмовниці маистра Ісґви- да порозходилися, щоб не заважати відьмам своєю присутністю. Одна тільки Ґлиніш, скориставшись привілеиова- ним становищем Еиріниної вчительки, залишилась на місці, проте в розмову не втручалася.
Незабаром із приміщення театру вибіг старшии адміністратор, якому підлеглі поквапилися доповісти, буцімто дві юні відьми зібралися відвідати сьогоднішню виставу, але чомусь стовбичать під дверима и не заходять до середини. Еирін пояснила иому, що сталося непорозуміння и вибачилася за завдании клопіт. Своєю чергою, адміністратор перепросив за затримку з доправленням нових афіш до Тах Ерахоиду, пообіцяв, що негаино виправить цеи недогляд, і таки став умовляти Еирін та Гелед залишитися на виставу, яка, за иого словами, мала бути особливою через участь у ніи трьох провідних лоигірських акторів.
Еирін було б цікаво подивитись, як ці актори впораються зі своїми ролями, маючи лише півдня на їх вивчення, проте зараз вона почувалась дуже втомленою и боялася, що може ще заснути посеред вистави, тому ввічливо, але твердо відмовилася. Зате Гелед не змогла встояти перед такою спокусою, надто ж коли маистер Ісґвид радо погодився скласти їи товариство у відьомськіи ложі. Також вона запросила приєднатись до них Фіннелу, а Еирін негаино підтримала її, запевнивши кузину, що не має проти цього жодних заперечень.
— Сьогодні з мене кепська компанія,— пояснила вона. — Оце повечеряю, піду до себе и читатиму якусь книжку, аж поки засну.
— Ну, власне, — нерішуче мовила Фіннела, — я теж не проти повечеряти.
— Повечеряємо в театрі, — сказала Гелед. — Замовимо того-сього і наїмося. Тут подають чудове морозиво. Та и тістечка зовсім непогані.
На цьому Фіннела дозволила себе вмовити. Еирін побажала подругам приємно провести час, а сама рушила до Тах Ерахоиду. Проте через якиись десяток кроків її нагнала Ґлиніш вер Леифар.
— Не заперечуєте, якщо піду з вами? — запитала вона.
— Авжеж ні,— відповіла трохи здивована Еирін.— Я думала, що ви збираєтесь на виставу.
Ґлиніш похитала головою:
