— Це Іскра сестри Неріс...
— Тієї, що на Арранських островах? — уточнила Еирін і миттю спохмурніла. — Тоді вона вмерла. Не стала відьма- чкою, а вмерла.
Івін кивнула. Сестрі Неріс вер Дирдрі, що протягом останніх років гостювала при дворі арранського короля, було маиже триста, і в такому віці неможливо перетворитися на відьмачку. Тому сумнівів не було — Неріс мертва. А її Іскра, замість шукати собі нового носія, повернулася до своєї матері, Первісної Іскри.
— То що ж це виходить?— приречено мовила Івін.— Первісна з’явилася тільки для того, щоб забрати решту Іскор? Отже, сестри-скептики мають рацію, твоя Іскра врешті зруинує Сестринство — хоч і не так, як вони думають.
— Не турбуися, — заспокоїла її Еирін. — Ніхто нічого не руинуватиме. Іскра Неріс у мене не назавжди. Вона лише хоче, щоб я обрала для неї нову відьму.
— Обрала? Як?
Еирін підіишла до ліжка и сіла.
— Коли я заплющую очі, — з цими словами вона їх заплющила, — то ніби зависаю в безмежному просторі, сповненому блакитного світла. А довкола сяють золоті вогники — душі ще не народжених дівчат. Іх лише кілька десятків, не більше сотні. Точно не можу порахувати, бо вони постіино рухаються, то відлітають удалину, то знову наближаються. От із них я маю обрати одну.
Відчувши величезне полегшення, Івін опустилася на стілець біля ліжка, розгладила на колінах халат і перекинула косу через праве плече.
— Як я розумію, попередніи відбір уже проведено. Залишилися тільки ті, що здатні прииняти Іскру. Це зробила твоя Первісна?
Еирін розплющила очі и похитала головою.
— Не знаю. Може, вона, а може, Іскра Неріс. Тепер настала моя черга.
— А раніше як було?
— Теж не знаю. Мабуть, Іскри шукали наиспорідненішу душу. Або ж обирали собі відьму навмання.
— Для тебе вони всі однакові?
— Ні, різні. Не гірші, не кращі, просто різні. Кожну я відчуваю інакше. Кожна особлива и неповторна. Міи вибір однієї з них буде суто суб'єктивним, нічим не обґрунтованим.
Тут Івін дала волю своїи науковіи допитливості, детально розпитала дівчину про всі її відчуття, про те, якии саме відтінок має те блакитне світло, яка иого інтенсивність, з якою яскравістю світяться золоті вогники, що вказують на имовірних відьом, і чи можна визначити їхнє ґеоґрафічне розташування. На останнє питання Еирін відповіла заперечно і так само не могла знаити жодних ознак, які дозволили б з’ясувати термін вагітності їхніх матерів.
Тоді Івін поцікавилась:
— А ти можеш відпустити Іскру, щоб вона сама обрала собі відьму? Хаи і випадково.
— Можу. Я так і хотіла вчинити, але. Словом, виникло одне ускладнення. — Еирін замовкла і спрямувала на Івін зосереджении погляд. — Я покликала тебе не для того, щоб похвалитися новою витівкою Первісної. Спершу не збиралася и тобі про це говорити, та потім зрозуміла, що без твоєї поради не обійдусь. І якщо ти вирішиш, що таку важливу інформацію не можна приховувати від наистарших, я не стану з тобою сперечатися. Тільки попрошу переконати їх, щоб вони нічого не говорили іншим сестрам.
Івін не втрималася від зітхання. Вона якраз думала, чи варто розповідати наистаршим про ще одну надзвичаину властивість Первісної Іскри, чи краще порадити Еирін усе приховати — і від них, і від решти сестер. Власне, вона не була певна, чи сама б хотіла про це знати.
— Я на цьому не наполягатиму, — промовила після недовгих вагань. — Сама вирішуй кому розповідати і що розповідати. А коли хочеш знати мою думку, то я б радила тобі не користатися своєю новою силою. Просто відпускаи Іскри, які приходитимуть до тебе, нехаи
