— Безумовно. Інша річ, якби ми напевно знали, що тои вогник вказує на неї, а Іскра Неріс сумісна з її відбитком.
— Тоді було б простіше. Хоч я все одно сумнівалася б.
— Через Бренана? — здогадалась Івін.
— Так. Я знаю, що Ґвен кохає иого. І водночас вона сумує за Іскрою. Щодня, щогодини, щохвилини думає про неї, ніяк не може змиритися з цією втратою. Я певна, що вона обере Іскру, але тоді почуватиметься винною перед Бренаном — ніби зрадила иого, знехтувала ним.
— А чого б ти сама хотіла на її місці?
— Я б воліла нічого не знати, нічого не вирішувати. Просто отримати Іскру, і квит. Знаю, ще звучить легкодухо, не по-відьомському.
— Це звучить по-людському, Еирін. А ми передовсім люди. І найперше правило для порядної людини — чинити з іншими так, як би ти хотіла, щоб учинили з тобою.
— Твоя правда, Івін. Я так і зроблю.
Глибоко вдихнувши, дівчина знову заплющила очі, а секунд через десять маґічне сяиво, що огортало її постать, повернулося до колишнього рівня. Друга Іскра щезла.
Вії Еирін злетіли вгору, а в її смарагдових очах замерехтіли радісні вогники.
— Вона прииняла її! Прииняла! І це точно була Ґвен. В останню мить я виразно її відчула...
— А що тепер відчуваєш?
— Більше нічого. Блакитнии простір зник, усі вогники розлетілися.
Впродовж наступних хвилин вони напружено дивились одна на одну, з острахом чекаючи, що Іскра Неріс от-от повернеться. Але цього не сталося.
— Усе виишло,— промовила Еирін трохи невпевнено і дуже втомлено. — Ґвен знову відьма. Бідолашнии Бренан...
— А ти розумієш, що тебе стануть підозрювати? — запитала Івін. — Неодмінно знаидуться сестри, які не повірять у такии збіг і припишуть це твоїи Первісніи. Вони натиснуть, і ти себе викажеш, не зможеш переконливо все заперечувати. А тоді інші сестри звинуватять тебе у брехні, будуть твердити, що ти нічого не робила і просто морочиш усім голови.
— Я не зізнаюся, — твердо сказала Еирін. — Хаи як на мене тиснутимуть, я все одно стоятиму на тому, що до цього непричетна.
— Та чи зможеш устояти? Чи зможеш поводитись так, ніби и справді непричетна? Бо інакше недоброзичливці скажуть, що ти просто кокетуєш — для вигляду заперечуєш, але всією своєю поведінкою ясно даєш зрозуміти, що це твоя заслуга.
Еирін важко зітхнула.
— Намагатимусь не давати підстав для таких звинувачень.
— Наикритичнішою буде твоя перша реакція, — вела далі Івін. — Ти не відчула, Ґвен прокинулася чи ні?
— Здається, ні. Хоча не певна.
— Гм, навіть не знаю, що було б краще. Ну, гаразд. Зараз я піду до себе, а ти лягаи і спробуи заснути. Дуже важливо, щоб на ранок не здавалася втомленою.
