— А якщо Ґвен таки прокинулася?
— Тоді, мабуть, тебе розбудять раніше. З одного боку, не треба буде прикидатись відпочилою, а з іншого — доведеться грати переконливіше.
Повернувшись до себе, Івін відразу лягла в ліжко, хоч і розуміла, що заснути не зможе. Вона знала чимало рецептів сонних чарів та зіллів, але жодне з них на відьом не діяло — така вже була властивість Іскри. Тому Івін просто лежала із заплющеними очима, дослухалася до завивання вітру и шурхоту снігу, що бився у вікно, і думала про Еирін з її дивовижною Первісною, про Ґвен, до якої щоино повернулась її відьомська сила, а також про сестру Неріс вер Дирдрі, що цієї ночі тихо вмерла вві сні за шістсот миль звідси, в Дин Корвалі на Арранських островах. Саме так зазвичаи помирали відьми, коли надходив їхніи час, і не було ніяких ознак, що дозволяли б здогадатися про наближення смерті.
Утім, для Неріс один тривожнии дзвіночок таки продзеленчав, але вона иого не розчула. Буквально на днях Дав- наиг вер Ерліш, яка частенько листувалася з Ріаною вер Шонаґ, розповіла Івін про те, що на півдорозі від Ініс Ен- лі до Ініс на н-Драиґу Ріана взяла на свіи корабель молоду чаклунську пару з Арран Мору. Ці двоє також прямували на Драконячии острів, проте не задля розваги чи наукових досліджень, а через пророцтво однієї арранської провидиці, яка, до всього іншого, наврочила лихо на голови тим, хто перешкоджатиме їхніи місії. А Неріс перешкоджала, відмовляючи короля Еґіла надавати їм корабель. І от тепер вона мертва.
Івін була далека від того, щоб беззастережно повірити в існування зв’язку між цими подіями, однак не виключала такої можливості. Довкола Ініс на н-Драиґу справді коїлося щось підозріле — а вірніше, це коїлося довкола професора аб Неивана, якии спершу розгадав невідворотне пророцтво до иого остаточного здшснення, потім мало не загинув у сутичці з чорним чаклуном Ярлахом аб Коналом і, нарешті, якимсь незбагненним чином опинився за дві тисячі миль від Кованхара, в Тір на х-Еидалі. Версія, що иого перенесли туди через Тиндаяр і кинули вмирати посеред степу, не витримувала ніякої критики, тож іще з Тахріна в голові Івін нав’язливо вертілася думка про втручання диннеші. Зрештою вона написала про це Аиліш вер Нів, а та у відповідь обережно натякнула, що їи теж спадав такии здогад. Тим часом з’ясувалося, що Шимас аб Неиван передумав повертатись до Кованхара, а разом з Ріаною різко розвернувся в Манхаині и вирушив на Драконячии острів. Івін не могла позбутися враження, що їх хтось до цього підштовхнув. Схоже, мета подорожі виявилася такою важливою, що професор визнав за краще не дратувати Ріану, заперечуючи її причетність до тлумачення Пророцтва про Першу, а щедро поділився з нею своїми заслугами.
„Завтра ж напишу Ріані,“ — вирішила Івін. — „Вона, зви- чаино, збреше, не зізнається, навіщо їи Ініс на н-Драиґ, скаже, що змалечку мріяла там побувати. Але буде змушена розповісти, що саме напророчила арранська провидиця тіи чаклунськіи парі. Тут їи не відвертітися, бо вона знатиме, що вже за тиждень корабель з Арранів привезе не лише урну з попелом сестри Неріс, а и супровідного листа від короля, в якому напевно буде згадано про те фатальне проро- цтво.“
За давньою традицією, тіла померлих відьом віддавали не землі, а вогню, після чого їхніи попіл доправляли на Тір Мінеган і розвіювали над Західною бухтою. Івін стало сумно на думку, що на першіи частині поховальної церемонії не буде жодної сестри, оскільки Неріс вер Дирдрі була єдиною відьмою на Інісоид Арранах, тому сьогодні надвечір багаття під нею розпалить стороння людина.
Також Івін думала про те, що наистаршим доведеться ухвалювати непросте рішення щодо жалоби. Досі її оголошували в тои день, коли надходила звістка про смерть відьми, але цього разу все буде складніше. Суто теоретично, Неріс могла втратити Іскру и залишитися живою, проте всі розумітимуть, що це нереально. У будь-якому разі, офіціино чи неофіціино, жалоба розпочнеться вже сьогодні.
Попри те, що Івін не сподівалася заснути, сон таки здолав її. Однак тривав він недовго, менше ніж дві години, а тоді її знову, вже вдруге за цю ніч, розбудив сиґнал від поштових чарів.
Івін рвучко прокинулась і мерщіи вихопила із шафки аркуш, списании квапливим і недбалим почерком Мораґ вер Дерін.
Івін!
Ти просто не повіриш, що сталося. Я б і сама не повірила, якби не бачила на власні очі. Недавно до Відьомської Вежі прибігла Ґвен, усіх побудила — і уяви лишень...
Моражиного листа Івін читала, квапливо вдягаючись, а дочитувала вже на ходу. Вона и не сподівалася отримати звістку про Ґвен з перших рук, думала, що їи повідомлять цю новину вже тутешні сестри, тому не обговорювала з Еи- рін такии варіант. А тепер вирішила першою приити до неї, розбудити, якщо спить, і в разі потреби засвідчити перед іншими, що її поведінка була абсолютно невинною.
Та, на жаль, вона запізнилась, і коли вибігла на сьомии поверх, помітила, як у дверях Еиріниного помешкання про- маинув краєчок білого вбрання. Схоже, її випередила котрась із наистарших, що першою отримала листа — наипев- ніше, від Брігід, а може, и від самої Ґвен.
Івін кинулася вперед по коридору, хоч і розуміла, що вже не встигне. Увірвавшись до передпокою, вона побачила перед розчиненими дверима спальні сестру Кеиліон вер Мал- лаиг, а на підлозі біля її ніг лежала подушка. Із самої кімнати чувся заспании і розгублении голос Еирін:
— .стро Кеиліон, вибач. Я думала, це Морін. Вона має паскудну звичку. Ох, а що сталося? — В її голосі пролунали непідробні панічні нотки. — З моїм батьком усе гаразд? І з Фіннелою, і.
— Не нервуи, Еирін, — заспокіиливо мовила Кеиліон, скоса зиркнула на Івін, а потім проишла до спальні. — Це не стосується твоєї кровної рідні. Ідеться про наші сестринські справи. Хоча дивно, що ти досі не отримала листа з Та- хріна. Там же твої кращі подруги — Шаина, Шаннон, Мораґ, та и Ґвен тепер.
