Івін вирішила, що настав час втрутитись, і ввшшла до кімнати слідом за наистаршою. Еирін, що сиділа в ліжку, звісивши ноги на підлогу, здивовано закліпала очима.
— І ти тут?.— її погляд зупинився на складеному вдвоє аркуші, якии Івін тримала в руках. — Ага, лист. Ні, сестро Кеиліон, я не знаю ні про якии лист. Якщо він наді- ишов, то має бути в кабінеті. Зараз я.
— Не треба, — зупинила її наистарша, — це зачекає.
І далі розповіла, що дві години тому Ґвен прокинулася и виявила в себе Іскру — проте не свою колишню, а іншу, яка досьогодні належала Неріс вер Дирдрі. Еирін зіграла просто блискуче, поводилася саме так, як і мала б поводитись, уперше про це почувши, була украи вражена цією дивовижною новиною, раділа за Ґвен, трохи сумувала через смерть сестри Неріс (але вміру, як сумують за незнаио- мими родичами, що їх знали лише зі слів інших], коли треба, перепитувала, уточнювала, знаи поривалася побігти до кабінету, щоб подивитися, чи немає листа від Шаини або Шаннон. А в належнии момент зобразила приголомшене розуміння, чому Кеиліон та Івін приишли до неї, проте не стала гарячково и категорично заперечувати свою причетність до цього, а злякано зоикнула, зосередилася на своїи Іскрі і за хвилю полегшено оголосила, що не бачить у ніи жодних змін, не відчуває жодних слідів недавнього контакту з іншою Іскрою.
Наприкінці цієї вистави до них приєдналася старша сестра Раґвільд вер Енвис, яка щоино отримала листа від Аль- си вер Киннеиді. Мабуть, Альса попросила свою давню по-
другу негаино заити до Еирін, засвідчити, що вона спить і нічого не знає, і таким чином не дозволити їи згодом приписати собі заслугу у відновленні відьомської сили Ґвен. Сама Раґвільд не поділяла впертої Альсиної невіри в існування Первісної, а належала до тих сестер, які и хотіли б не вірити, але не могли заплющувати очі на факти, тому швидше боялася, що Еирін таки причетна до цих подіи. Проте щира, невинна поведінка дівчини заспокоїла її; та и Кеи- ліон, з усім своїм кількасотлітнім досвідом і глибоким знанням людської натури, здається, нічого не запідозрила. Івін була навіть шокована тим, як легко и невимушено Еирін ошукала двох таких досвідчених сестер. Зате тепер можна не сумніватися — вона заб’є памороки будь-кому і при цьому и оком не змигне.
Врешті Кеиліон відпустила Еирін, і та бігцем кинулася до свого кабінету, щоб перевірити пошту. А наистарша, в супроводі Івін та Раґвільд, виишла в коридор, зачинила за собою двері и сказала:
— Ні, вона тут ні до чого.
— Так, справді, — погодилась Івін. — Хоч я була маиже певна, що Еирін таки доклала до цього руку.
— Ти просто
Біля повороту до головного корпусу їм зустрілася ще одна наистарша сестра, Лорна вер Шерен, яка також отримала звістку від Альси. Кеиліон зупинилася поговорити з нею, до їхньої розмови долучилась і Раґвільд, а Івін, попрощавшись, рушила до сходів. Дарма що їи уже минуло сорок, дарма що її вважали однією з трьох наирозумніших відьом у Сестринстві, вона все одно почувалась у товаристві старших та наистарших малою и дурною дівчинкою. Втім, це нітрохи не заважало їи постшно сперечатися з ними — а надто ж, із Аверлін вер Шіван, цією впертою матеріалісткою, яка затято вірила, що всі явища можна пояснити законами натуральної філософії, зокрема, заперечувала надприродну сутність світла и намагалася звести иого до над- швидких коливань ґвевричних сил.
У своєму помешканні Івін проишла до кабінету, щоб написати відповідь Мораґ, і виявила там ще два листи з Тахрі- на— від Шаини вер БрітаНорін вер Ґвенер. Хоча їх було надіслано без позначки терміновості, вона вирішила заразом відповісти и на них. Краще було негаино, в самому зародку придушити підозри щодо причетності до цієї історії Еирін, ніж потім боротися з чутками, коли вони вже розіидуться серед сестер і стануть предметом запеклих суперечок.
„Мораґ, мабуть, і далі твердитиме, що це була Еирін,“ — подумала Івін, поклавши перед собою чистии аркуш паперу і взявши чарівне перо. — „Та на таких, як вона, ніхто не зважатиме. Головне, переконати тих, до кого дослухається решта сестер. І Еирін зробила дуже важливии крок у цьому напрямку, обвівши круг пальця Кеиліон з Раґвільд.“
Розділ XV
Радість і смуток
Шаина звернула з паркової доріжки і пішла по вузенькіи стежинці, що звивалася між усипаними снігом ялинками.
„Зараз я схожа на них,“ — подумала вона. — „Така ж біла и холодна.“
На ніи була строга сукня з білого шовку, без будь-якого шитва та прикрас. Звичаині люди під час жалоби вбираються в чорне, а у відьом жалобнии колір білии. Він символізує чистоту душі, що покинула світ живих, і тверду віру в її наступне переродження. Щоразу, коли вмирає відьма, всі її сестри, на знак скорботи та надії, вдягають білі сукні. А наи- старші постіино носять біле вбрання — у пам’ять про всіх сестер, що їх вони пережили за свіи довгии вік.
Шаина знаишла Бренана там, де и сподівалася. Він сидів на лавці під старезним трьохсотлітнім дубом і годував горішками білок, що стрибали довкола нього в снігу. При Шаининіи появі звірята злякано розбіглись, а брат підняв
на неї похмурии погляд.
