Шаина зробила паузу, але брат нічого не відповів. Проте було видно, що він завагався.
— Ще не забуваи про Ліамові заручини із Шован вер Флоид, — продовжила Шаина. — Тут ти нічого не підписував, і ґраф Лімнахськии просто повірив Ґвен на слово, що маибутніи король Бренан аб Ґрифид подбає про належне становище для свого маибутнього шуряка. Згодом про ці заручини можна тихо-мирно забути, ніби їх узагалі не було, але твоя негаина відмова поставить лорда Флоида в дуже дражливу ситуацію. І не лише иого, а и решту членів Ради, що вже оголосили про підтримку твоєї кандидатури. Хочеш чи не хочеш, ти вже втягнувся в інтриґи, і виплутуватися з них треба поступово, з максимальною делікатністю, щоб не зашкодити репутації інших людеи, не кажучи вже про твою власну. Збереження статусу претендента на престол нітрохи не обмежить твоєї особистої свободи, зате дозволить уникнути гучного скандалу і різних дрібних, але прикрих проблем. Крім того, ти зможеш успішніше відбиватися від спроб наистарших засватати тебе до Кередіґону. Стоятимеш на тому, що вже зробив свіи вибір, і квит.
Бренан невизначено хитнув головою и докірливо мовив:
— Ти все-таки тиснеш на мене, сестро.
— Ну, гаразд, трохи тисну, — не стала заперечувати Шаина. — Але ж визнаи, що моя пропозиція розумна і варта
уваги.
— Так, вона справді розумна. І на першиИ погляд приИнятна. В одному ти маєш рацію — просто накивати п’ятами було б з мого боку непорядно. А так... Ні, поки я не буду нічого вирішувати. Спершу треба гарненько подумати, переконатися, що тут не приховано ніякої каверзи.
— Гадаєш, я хитрую з тобою?
— Ні, звичаино. Проте інші можуть схитрувати, знаити якусь лазівку, щоб примусити мене робити те, чого я не хочу.
— Ніхто не примусить, якщо ти сам не погодишся, — впевнено мовила Шаина. — Безумовно, деякі сестри чинитимуть на тебе тиск із тим, щоб ти брав активну участь у державних справах. Але тобі легко буде відкараскатися від них, просто сказавши, що попереду в тебе багато часу, ще встигнеш заинятися політикою, а поки хочеш пожити в своє задоволення, не обтяжуючи себе заивими обов’язками і пов’язаною з ними відповідальністю. Та и зрештою, ти ж не збираєшся весь час сиднем сидіти в Тахріні. Мабуть, захочеш помандрувати, побачити ті країни, де ще не бував. Івронах, Коннахт, Лоигір, Алпаин, Тір на н-Ґал, усі Південні Королівства та довколишні острови і, звісно ж, Тір Мінеган.
— На Мінеган я поки не хочу, — сказав Бренан. — І не лише через наистарших. Там буде Ґвен, а я. Зараз мені важко навіть думати про неї, не те що бачити.
Шаина мовчки обняла брата и поклала голову иому на плече. Вона хотіла сказати, що добре розуміє иого, але не наважилася. Бо справді розуміла — адже и сама свого часу опинилась у схожіи ситуації. Два роки тому Ґвен порвала з нею через те, що стала відьмачкою; а тепер, за злою іронією долі, кидає її брата — через те, що знову стала відьмою.
Шаинине чуття сповістило, що до них наближається людина. Вона підвела голову і звернула погляд на стежку. За хвилю до її вух долинуло рипіння снігу під чиїмись підошвами, а невдовзі з-за дерев вигулькнула постать Ґвенино- го брата Ліама. На відміну від Бренана з Шаиною, вдягнених досить легко для сьогоднішнього морозного ранку, він був у підбитому хутром плащі та вовняніи шапці, оскільки не міг зігрівати себе чарами.
Привітавшись із ними, Ліам улаштувався на лавці поруч із Бренаном і сказав:
— Так і думав, що ви будете тут. Я вам не заважатиму?
— Нітрохи,— баидуже знизав плечима Бренан.— Мабуть, теж приишов умовляти?
— Залежить від того, чи захочеш ти мене слухати. Якщо ні, то мовчатиму. Для мене це дуже непроста ситуація, бо я особисто зацікавлении, щоб ти не відмовлявся від корони. І якраз тому не хочу, аби в тебе склалося враження, ніби я думаю лише про власну вигоду.
— А про яку саме вигоду тобі идеться? — запитав Бре- нан. — Про шлюб із Шован чи про ласии шматок відьомських володінь?
— Про Шован. Чесне слово! — із щирим запалом відповів Ліам. — Я и сам цього не чекав. Твердив собі, що просто допомагаю сестричці, відплачую їи за все добро, яке вона мені зробила. Та сьогодні збагнув, що Ґвен тут ні до чого. Я справді хочу одружитися з Шован, і мені начхати на землі та гроші.
— Зате її батькові не начхати, — з розумінням кивнув Бренан. — Ти вже бачився з ним?
