— Так, оце щоино, коли був у Ґвен. Ґраф запевнив нас, що останні події нічого не міняють і для нього велика честь поріднитися з відьмою. Йому и на думку не спадало, що ти можеш узагалі відмовитися від корони, він лише питав, чи не плануєш у зв’язку з новими обставинами зачекати до наступного разу, а поки підтримати лорда Ріґвара. Ґвен відповіла, що ти ще не визначився, але за будь-якого твого рішення я не постраждаю, бо вона збирається переписати на мене Кил Морґанах.
— А це можливо? — здивувався Бренан. — Хіба тепер він не повинен повернутись у власність Тір Мінегану?
— Не конче, — сказала Шаина. — Позаторік усі права на Кил Морґанах було безповоротно передано Ґвен, і відтоді Сестринство не має до нього ніякого стосунку. Інша річ, що тепер вона відьма і не може особисто володіти жодною нерухомістю, та це зовсім не означає, що її маєток переходить до Тір Мінегану. Брігід каже, що з погляду закону ця ситуація аналогічна тим випадкам, коли відьми отримують спадок від кровних родичів. Зазвичаи вони переписують землі та будинки на Сестринство, але також мають право подарувати їх кому завгодно.
— Ага, ясно, — кивнув Бренан і знову подивися на Ліа- ма. — Тоді я не розумію твоєї стурбованості, друже. Чи лорд Флоид вважає Кил Морґанах замалим для свого маибутньо- го зятя?
Ліам похитав головою:
— Аж ніяк. Це розкішнии маєток, і він зробить мене досить впливовим катерлахським лордом. Але проблема в іншому. Якщо зараз ти все кинеш і втечеш, ґраф пошиється в дурні. Він бо ж публічно підтримав тебе, оголосив про намір висунути твою кандидатуру від Лімнахського Князівства — а тут ти підкладеш иому таку свинюку. Б’юсь об заклад, що після цього він і чути не захоче про міи шлюб із Шован.
— А я що кажу, — підхопила Шаина. — Не можна так різко и раптово виходити з гри. Зрештою, це ж сериозна гра, королівська, і ставки в ніи дуже високі. Візьми на день-дру- гии паузу для роздумів, потім зустрінься з вищими лордами, які вже висловилися на твою підтримку, і ввічливо за- питаи їхньої поради. Скажи, що без Ґвен не почуваєшся готовим негаино посісти трон і волів би поступитися чергою лордові Ріґвару. Я певна, вони схвалять твоє рішення... за винятком хіба що ґрафа Тироґенського. Більшість із них, хоч і погодились віддати за тебе голоси, водночас вважають, що ти ще надто молодии і зовсім не маєш досвіду в державних справах.
— Так буде наикраще, — квапливо підтримав її Ліам. — Ти збережеш своє обличчя, не образиш нікого з вельмож, а я спокіинісінько одружуся з Шован... Гм. Тільки ще нескоро повезу її до Кил Морґанаху. Нехаи спершу там забудуть мої парубоцькі витівки. — Він пустотливо осміхнувся. — Гріхи
молодості, так би мовити.
Шаина вирішила, що не варто тиснути на брата з двох боків, тому, зіславшись на невідкладні справи, залишила иого в Ліамовім товаристві, а сама рушила через парк до Королівського Крила. Дорогою зустріла кількох вельмож та придворних, які чемно віталися з нею и висловлювали свої співчуття з приводу смерті сестри Неріс вер Дирдрі. А один з них, Ехан аб Тігернах, член Ради Лордів від шляхетських зборів Ридихенського Князівства і прибічник ґрафа Ярвіи- ського, навіть проишовся з нею з півсотні кроків, намагаючись випитати, чи не змінилися тепер наміри Бренана. Вона ухильно, але цілком правдиво відповіла иому, що рішення поки не приинято, і лорд Ехан не став їи далі набридати.
У Королівському Крилі Шаина піднялася на третіи поверх, де була урядова канцелярія, і проишла до приимальні королівського кабінету. О ціи порі там було незвично порожньо — як пояснив секретар, леді-реґент скасувала сьогоднішні наради з міністрами та чиновниками, наказала завертати всіх звичаиних прохачів, а пропускати до неї лише тих відвідувачів, чиє високе становище не дозволяло відмовити їм у зустрічі. Так, нещодавно вона мала розмову з Ґлиндиром аб Феихіном, ґрафом Фиршамським, а саме зараз у неї був старшии син покшного короля, Кивін аб Енгас.
Шаина здогадувалася, що вони обговорюють, тому вирішила не втручатись, а зачекати в приимальні. Проте не встигла влаштуватися в кріслі біля вікна, як двері кабінету розчинились, і звідти визирнула Ґвен, так само вдягнена в біле.
— Маистре Девґале, надішліть. — заговорила вона до секретаря, але помітила Шаину и урвалася. — О! Добре, що ти тут, сестро. Прошу, заходь, приєднуися до нас із лордом Кивіном. — І знову перевела погляд на маистра Девґала. — А ви, будь ласка, сповістіть першого міністра, що рівно опівдні я виступлю з офіціиним оголошенням. Нехаи запросить вищих лордів та іноземних послів зібратися в цеи час у Це- ремоніальніи Залі. Присутність усіх членів уряду і старших придворних чинів обов’язкова.
— Слухаюсь, пані,— вклонився секретар і негаино подався виконувати наказ.
А Шаина ввіишла до кабінету, де привіталася з Кивіном аб Енгасом і вислухала від нього вже звичні слова співчуття, які за цеи ранок порядно набили іи оскому. Тим часом Ґвен зачинила двері и повернулася до свого письмового столу.
— Ще раз повторюю, ґрафе, це не пропозиція, — заговорила вона, коли Шаина і лорд Кивін посідали. — Я просто ставлю вас до відома, що сьогодні о дванадцятіи годині складаю свої повноваження реґента королівства. І тоді, згідно із законом, реґентство переходить до вас. Тут від мене нічого не залежить.
— Чому це не залежить, — заперечив Кивін аб Енгас. — Ви можете призначити нового реґента на власнии розсуд. Катерлахські закони це дозволяють.
— А мінеганські ні. Тепер я знову стала відьмою і мушу коритись їм у повніи мірі. За великим рахунком, я взагалі не маю права перебувати в цьому кабінеті и віддавати будь-які розпорядження. А тим більше — підписувати та- кии важливии указ. Отримавши
