— Розумію тебе, — сказала Шаина. — Аз Бренаном збираєшся попрощатись?
Ґвен рвучко хитнула головою.
— Ні. Я б воліла уникнути цієї розмови. Просто не знаю, що иому сказати, ніякі слова тут не зарадять. Сьогодні наи- щасливішии день у моєму житті, фактично це день мого другого народження, а для Бренана. Я прикидалася сліпою и наївною, вдавала, що не помічаю, як він до мене ставиться, та насправді все бачила, все розуміла. Бренан закохався в мене мало не з першого дня, а я попервах могла відповісти иому просто щирою симпатією. Згодом приишли глибші почуття — але не такі глибокі, як у нього. Може, з нас і виишло б гарне подружжя, проте в наших стосунках ніколи б не було гармонії, рівноваги, він завжди любив би мене дужче, ніж я иого. От і зараз я лише трохи сумую, що нам не судилося бути разом; це навіть не сум, а просто лег- кии смуток, якии маиже безслідно розчиняється в радості від того, що я знову маю Іскру. І ніщо, ніщо в світі не годне зрівнятися з нею, ніщо не змусить мене зректися її. Ні скарби, ні знання, ні влада, ні наипалкіше кохання не варті такої жертви.— Ґвен відкинулася на спинку свого крісла и затулила лице руками. — І через це мені дуже соромно перед Бренаном. Бо знаю: якби мене спершу запитали, чи хочу повернути Іскру, я б ні на мить не завагалася. Ні на однісіньку, навіть наикоротшу мить. А про Бренана и не подумала б. Просто не захотіла б думати.
— І це природно, — мовила Шаина якомога переконливіше. — Бренан тебе не засуджує, ні в чому не звинувачує. Йому боляче, сумно, але він усе розуміє.
Іхню розмову перервав королівськии секретар, якии доповів, що в приимальні чекає на аудієнцію лорд Фінвар аб Даихі. Як і Шаина, Ґвен відразу збагнула, навіщо він при- ишов, і зовсім не палала бажанням заводити з ним цю розмову, але не могла відмовити в зустрічі одному з наивпли- вовіших вельмож Катерлаху. Тому наказала секретареві за хвилю запросити иого, а Шаині порадила:
— Мабуть, тобі краще піти. На відміну від мене, ти не зобов’язана з ним спілкуватися.
— Нічого, я залишусь. Моя підтримка тобі не завадить.
Увіишовши до кабінету, гладкии лорд поштиво вклонився.
— Моє шанування, високі пані. — Відтак озирнувся на двері і, переконавшись, що секретар щільно зачинив їх, додав: — За офіціиною версією, я приишов для того, щоб лицемірно висловити свої співчуття з приводу смерті вашої сестри, леді Неріс вер Дирдрі, і так само лицемірно привітати вас, леді Ґвенет, з поверненням відьомської сили. Та насправді я роблю це від щирого серця, без наименшого фальшу.
— У такому разі, — ввічливо відповіла Ґвен, — ми вдячні вам і за співчуття, і за привітання, і за вашу щирість. Проте мені здається, що ви приишли не тільки для цього.
— Так, пані, ваша правда, — підтвердив Фінвар, насилу втиснувшись у широченьке крісло, яке донедавна за- имав Кивін аб Енгас. — Із цілком зрозумілих причин я трохи стурбовании за долю нашої маленької оборудки. Як мені відомо, лорд Бренан не дуже и поривався негаино посісти трон, він погодився на це, лише поступаючись вашому бажанню. Але тепер про иого шлюб з вами вже не идеться, тому не виключено, що він може передумати и вирішить зачекати до наступного разу.
— Та це зовсім не означає, що лорд Бренан скасує вашу угоду, — зауважила Ґвен. — Просто тоді її виконання від- термінується до наступних виборів короля.
Фінвар аб Даихі скрушно зітхнув.
— У тому и заковика, моя люба пані. Від цього мої зобов’язання ніде не подінуться, я все одно муситиму забезпечити п’ять голосів у Раді. Але на тои час панночці Мар- вен уже напевно мине п’ятнадцять років, і зобов’язання лорда Бренана втратять свою силу, так і не набувши чинності. Я в жодному разі не стверджую, що леді Брігід, з якою ми готували текст угоди, перехитрила мене; вона, звісно, и думки не припускала, що до вас може повернутись Іскра. Проте зараз ми маємо дуже прикру для мене ситуацію, коли я мушу задарма зробити вам важливу послугу.
— Ну, не зовсім задарма, — заперечила Ґвен. — Ми ж дали вам тверду ґарантію, що збережемо в таємниці вашу негідну поведінку в історії з отруєнням короля.
— Крім того, — підхопила Шаина, — ви и самі чудово
розумієте, що наступного разу моєму братові не знадобляться ваші голоси. Він і без них здобуде корону. А ваші шлюбні домовленості, за обопільного бажання, можна реалізувати И поза межами угоди. Наскільки я знаю, Марвен сподобалась ідея виити заміж за юного катерлахського лорда, і якщо після знаиомства з вашим сином вона не змінить своєї думки, то Бренан не заперечуватиме. Правда, з обіцяним посагом доведеться зачекати, аж поки він стане королем. Вас це влаштовує, лорде Фінваре?
— Не скажу, що цілком, але за відсутності кращих варіантів згодиться. Гм... То ваші слова слід розуміти так, що лорд Бренан справді вирішив не квапитися з претензіями на престол?
— Він ще роздумує, та все иде саме до цього, — відповіла Ґвен. — Гадаю, завтра або післязавтра про це буде оголошено офіціино.
— І тоді ґраф Ярвіиськии може завчасно святкувати перемогу, — констатував Фінвар аб Даихі. — За теперішніх обставин він легко збере потрібну кількість голосів у Раді. Не здивуюсь, якщо иого проголосять королем першого ж дня. Більшість лордів радо перекладуть
