Енеїда

712] А фінікійка нещасна, призначена вже на загибель,
713] Ще надивитися досить не може, горить в огляданні,
714] Хлопцем, дарами розчулена дуже. Він же, Енея
715] Міцно обнявши, на шиї повиснув і лиш заспокоїв
716] Мнимого батька гарячу любов, перейшов до цариці.
717] Та ж і очима, і серцем уся уже в ньому і ніжно
718] Тисне до лона; не знає Дідона, який-то до неї
719] Бог пригорнувся, нещасної. Він же усе пам’ятає,
720] Що ацідальська матуся казала, й поволі береться
721] І Там ять Сіхея затерти, й нове прищепити кохання,
722] В серце, погасле давно, забуте чуття повернути.
723] Щойно притих той бенкет, із столів почали прибирати,
724] Й ставить кратери великі, і вина вінчати вінками.
725] Гомін пішов по палаті, в просторих світлицях лунає,
726] З стелі злотистої сяють вогнем уже лампи висячі,
727] Полум’я факелів темряву ночі долає. Цариця
728] Каже подати важкий, з самоцвітами, з золота келих
729] І наповняє вином. З того келиха Бел пив найперший,
730] Потім і інші за звичаєм. Змовкли усі у господі.

731] Кажуть: «Юпітере, ти встановив ці гостинні закони, —
732] День цей хай буде щасливий тірійцям і з Трої прибулим;
733] Хай пам’ятають про нього і наші потомки. Ласкавий,
734] Вакху, нам будь ти, веселощів батьку, й ти, добра Юноно;
735] Ви ж у любові, тірійці, усе товариство вітайте».
736] Мовила так, і плинну на стіл одливає пожертву,
737] й вінець, до келиха злегка лише доторкнувшись устами,
738] Передала із припрошенням Бітію. Щиро той випив
739] Пінне вино одним духом до дна золотого. По ньому
740] Інші вельможі. На золотострунній кіфарі Іопас
741] Грав[32], кучерявий, пісень, що в Атланта могутнього вивчивсь.
742] Оповідав він про місяця зміни і тьмарення сонця,
743] Звідки і люди, й тварини, і зливи, і полум’я звідки.
744] Звідки Арктур, і сльотливі Гіади, й Тріони подвійні;
745] Оповідав, чому сонце так взимку спішить в океані
746] Зникнуть, яка перешкода затримує ночі ліниві.
747] Плещуть завзято в долоні тірійці, за ними й троянці.
748] А безталанна Дідона проводить всю ніч у розмовах
749] Різноманітних, без краю впиваючись плином кохання.
750] Дуже цікавить її і Пріамова доля, і доля
751] Гектора, й зброя, з якою прибув син Аврори[33] могутній,
752] Коні які в Діомеда були, який ростом Ахілл був.
753] Мовить нарешті: «Скажи нам з початку найпершого, гостю,
754] Все про підступних данайців, скажи про троянську недолю
755] І про блукання своє, бо рік уже сьомий у мандрах
756] Носить тебе і по хланях морських, і по всіх суходолах».

КНИГА ДРУГА

Еней розповідає про зруйнування Трої. Обмануті підступними розмовами полоненого грека Сінона, троянці, незважаючи на застереження жерця Лаокоона, вводять у місто спорудженого греками великого дерев’яного коня. Заховані в ньому греки вночі вискакують і оволодівають містом. Тінь Гектора з’являється у сні Енеєві. Еней разом з товаришами йде в останній бій. Товариші Енея падають у борні за полонену греками Кассандру. В бою біля Пріамового палацу Пірр убиває Пріама. Венера умовляє Енея тікати з мурів зруйнованої Трої. Еней з утікачами подається на гору Іду.

1] Зразу ж замовкли усі і слухали дуже уважно.
2] Батько Еней тоді з ложа високого став говорити:

3] «Біль невимовний мені роз’ятрити велиш ти, царице.
4] Геть зруйнували данайці могутність велику троянську,
5] Й царство їх гідне плачу, — я сам всі ті бачив нещастя,
6] Сам був учасником в битвах. Та хто не заллється сльозами,
7] Повість почувши таку, хоч би навіть це був мірмідонець,
8] Навіть з долопів якийсь, навіть воїн лихого Улісса.
9] Ночі вологої мла вже минає, схиляються зорі
10] Й кличуть до сну. Та коли забагнулось пізнати пригоди
11] Наші й почути про Трої останню недолю, — хоч серце
12] Ниє із жалю й здригнеться не раз, як згадаю про все те,
13] Я починаю:
14] Данайські вожді, як війна їх зломила
15] Й щастя покинуло — років-бо ж стільки минуло, — натхнені
16] Дивним Паллади умінням, коня спорудили, мов гору,
17] Ребра оббили ялицею й мовби обіцяну жертву
18] В дар за щасливу дорогу лишили, — пішла така чутка.
19] Потім самі замикають таємно героїв громаду,
20] Вибрану жеребом, в темній утробі; все черево кінське,
21] Цілу його глибину наповняють узброєним військом.

22] Тенед іздалека видно, преславний колись був той острів,
23] Повен достатків, аж поки стояла Пріама держава;