Енеїда

553] Поле відкритим. Хлоп’ята над’їхали й перед батьками
554] Гордо пишаються всі, сидячи на загнузданих конях.
555] Молодь троянська й сікульська вся з дива гукнула, уздрівши
556] Їхній похід. Мав вінець на підстрижених кучерях кожен,
557] Як-бо їм звичай велить; деренові мав кожен два списи,
558] Сталлю заковані: в декого ще й сагайдак був на плечах;
559] Вився на шиї ланцюг золотий і звисав аж на груди.
560] Вершників троє загонів і троє вожатих на конях,
561] Хлопців дві шістки за кожним вождем виступає, в окремих
562] Відділах, сяють вони всі так само, як сяють вожді їх.
563] Перщу колону юнацтва в захопленні щирім вів юний
564] Імені діда наслідник — Пріам, твоя парость, Політе;
565] Він італійців помножить; під ним — фракійський двомастий
566] Кінь, білі цятки на ньому та й бабки передні у нього
567] Білі, і високо горде несе він чоло своє біле.
568] Другий — це Атій, від нього рід Атіїв став у латинян;
569] Атій, хлопчина малий, був хлопчині Іулові любий.
570] Найкрасивіший на вигляд Іул із них їхав позаду.
571] Їхав сідонським конем, що на спомин достойна Дідона
572] Подарувала йому і на доказ своєї любові.
573] Інше юнацтво на конях все їде, що дав у дарунок
574] Батько Ацест.
575] Оплесків громом вітають дарданці несмілих, і радо
576] Їх оглядають, і в них пізнають вони образ їх предків.
577] А як, радіючи, стрілись очима вони із своїми
578] Й кіньми об’їхали їх, син Епіта їм голосом дужим
579] Гасло подав іздаля, ще й бичем на підтвердження ляснув.
580] От всі роз їхались рівно і ряд бойовий розв’язали,
581] Всі три колони пішли своїм шляхом; та знову на гасло
582] Всі завернули з дороги і кинулись в наступ жорстокий.
583] Далі по-іншому вже розступились і знов завертають;
584] Стануть навпроти і колом оточують ряд супротивний,
585] То розгортають картину правдивого збройного бою,
586] То утікають і спини свої підставляють під стріли,
587] То повертають для бою списи, то в замиренні знову
588] Їдуть рядами. Колись-то, як кажуть, на Кріті гористім
589] Був лабіринт, де між темними стінами стежка губилась.
590] Тисяча різних доріг там було, на яких невловимий
591] Бравсь незворотний обман і знаки провідні подорожнім
592] Нищив; і хлопці троянські в бігу тому так, не інакше,
593] Слід свій заплутують, в іграх наслідують битву й утечу,
594] Наче дельфіни, які на карпафських або на лівійських
595] Водних просторах[153] гуляють і з хвилями ігри заводять.

596] Звичай такого походу й такого змагання Асканій
597] Перший увів в Альба-Лонгу, коли її муром обводив,
598] І святкувати давніх латинців навчив, як і сам він
599] Відсвяткував колись хлопцем і з ним уся молодь троянська.
600] Передали своїм дітям той звичай альбанці, а звідси
601] Рим всемогутній узяв і зберіг оцей батьківський звичай.
602] Троя — він зветься, а хлопці, що грають, — троянське юнацтво.
603] Цим закінчилися ігри, відбуті в честь батька святого.

604] З цього моменту Фортуна мінять почала свою вірність.
605] В час, коли ігри свої при могилі вони святкували,
606] Донька Сатурна Юнона послала троянському флоту
607] З неба Іріду. І вітром у леті їй ще помагала, —
608] Не заспокоїлось серце, стара не загоїлась рана.
609] Діва та зараз в дорогу збирається й тисячобарвним
610] Луком і летом швидким, нікому не видна, злітає.
611] Бачить той збір величезний; оглянула берег старанно,
612] Бачить покинуті гавані й флот весь залишений зовсім.
613] А на самітному березі, здалека, плакало гірко
614] Трої жіноцтво по смерті Анхіса, і всі споглядали
615] В смутку тяжкому на море глибоке. Гей, скільки прийдеться
616] Втомленим хвиль подолати морських; лиш одне в них бажання —
617] Міста всі просять, набридло вже біди морські їм терпіти.
618] Отже, між них і вмішалась навмисне, щоб шкоду зробити.
619] Скинула з себе вона і подобу, і одіж богині,
620] Стала старою Бероєю жінкою тмарця Дорікла
621] Що величалась і родом колись, і ім’ям, і синами.
622] Так-то вона увійшла між троянське жіноцтво та й каже:
623] «Ох, нещасливі, кого на війні не убили ахейські
624] Руки під мурами рідного міста! О плем’я нещасне,
625] Доля тебе зберегла невідомо для смерті якої.
626] Сьоме вже літо минає від часу, як знищено Трою,
627] А по морях, і по землях усяких, по скелях і нетрях
628] Ми під зірками блукаємо змучені, прагнучи вийти
629] В путь до Італії, що утікає; ми ж оремо хвилі.
630] Братній тут Ерікса край і Ацеста гостинна оселя.
631] Що нам боронить тут мури закласти й дать місто громаді?
632] О батьківщино і в ворога вирвані марно пенати,
633] Як не згадати нам мурів троянських? Невже не побачу
634] Більше ніколи я гекторських рік Сімоента і Ксанта?
635] Нумо ж зі мною ходімо і спалим ці прокляті судна.
636] Бо в сновидінні я бачила образ віщунки Кассандри,
637] Як смолоскипи палаючі нам подавала й казала:
638] «Трої лиш тут ви шукайте, тут ваша домівка». Пора вже
639] Взятись до діла, бо гаятись годі при чуді такому[154].
640] Четверо тут вівтарів є Нептуна, сам бог смолоскипи
641] В руки дає і відвагу». Лиш мовивши це, ухопила
642] Перша ворожий вогонь і, піднісши угору в правиці,