Енеїда

803] Лютість і моря, і неба. Не менш і на суші, — а свідки
804] [166]Ксант з Сімоентом — журився твоїм я Енеєм, коли ще
805] Тиснув до мурів Ахілл знесилені Трої загони
806] й тисячі смерті віддав і шуміли загачені ріки,
807] Ксант не знаходив до моря шляхів докотить свої хвилі.
808] Я тоді вирвав Енея, у хмару сповивши, коли він
809] З сином Пелея хоробрим зустрівся в бою і нерівні
810] Сили й боги в них були. Хоч дуже хотів я дощенту
811] Знищити мури зрадливої Трої, споруджені мною,
812] Серце у мене і далі до нього те ж саме лишилось.
813] Страх віджени! Він безпечно доїде у пристань Аверну —
814] І ак, як ти хочеш цього. Одного лише втратить[167] в пучині.
815] І ой лиш один наложить за всіх головою».

816] Цими словами тоді заспокоївши серце богині,
817] Ьатько у золото коні впрягає, й гнуздає старанно
818] їх вудилами, і віжки цілком із рук випускає,
819] Іпроїздить, мов на крилах, по плесу блакитного моря.
820] Хвилі втихають, і збурене море під небом гримучим
821] Стелеться гладдю, з широкого обрію хмари зникають
822] І появляються постаті різні його товариства,
823] Різні потвори жахливі, хор Главка прадавній, Іноїн[168],
824] Син Палемон, і Трітони швидкі, і все Форкове військо.
825] Зліва Фетіда, й Меліта, і діва також панопейська;
826] Кімодокея, і Спіо, і Талія тут, і Нісея.

827] Тут до батька Енея у розум його неспокійний
828] Радість ласкава на зміну прийшла, й він наказує спішно
829] Щогли підняти усі й натягнути на реях вітрила.
830] Разом за линви хапаються всі і то зліва, то справа
831] Всі паруси розгортають, то реї повернуть високі,
832] То їх одвернуть; і флот весь попутні вітри підганяють.
833] Перед всіма Палінур веде свій загін густолюдний,
834] А за наказом услід свої судна керують вже інші.

835] А на небесній дорозі середини вже досягала
836] Ніч росяниста; й при веслах, на лавах твердих розіклавшись,
837] М’язи свої моряки розпрямляли у милім спочинку, —
838] Сон легковійний з-між зір у просторах ефіру ізлинув,
839] Темінь повітря розсунув, і тіні розвіяв, і прямо
840] Йде, Палінуре, до тебе, й дрімоту сумну навіває
841] На безневинного. Високо бог, на Форбанта подібний,
842] Сів при кормі і таку починає з стерничим розмову:
843] «Гей, Палінуре, сину Іасів, несе саме море
844] Флот наш, і рівно вітрець повіває, пора відпочити.
845] Голову тут прихили, відірви на хвилину від праці
846] Втомлені очі; а я вже тебе заступлю в твоїм ділі».
847] А Палінур, ледве очі підвівши, таке йому мовить:
848] «Кажеш, забути мені, чого варті погідне обличчя
849] Моря і тихії хвилі? Чи можна цій вірить потворі?
850] Як же довірю Енея (що ж інше?) змінливій погоді
851] й небу, що стільки разів вже мене обмануло, погідне?»
852] Так промовляє, й на ручку стерна налягає, й на волос
853] Не попускає, припавши й очима у зорі уп’явшись.
854] Бог же ударив його по обличчю гіллям, що спливало
855] Свіжою Лети росою[169] і чарами Стіксу просякло,
856] І проти волі йому обважнілі склепляє повіки.
857] Ледве дрімота неждана позбавила пружності тіло,
858] Сон вже на нього наліг і, частину корми відірвавши,
859] Разом з кермом у хвилі пливучі ним сторчголов кинув.
860] Кликав він друзів на поміч даремно. А Сон, відлетівши,
861] Наче маленька пташина, на небо полинув. Хоч все те
862] Сталось, та флот своїм шляхом безпечно прорізує море
863] І під опікою батька Нептуна без страху прямує.
864] Вже підпливав він, під скелі Сирен[170] підходячи близько,
865] Грізні колись, бо білілись кістьми незліченними вбитих
866] (Здалека глухо шуміли вони, биті хвилями завжди).
867] Дивиться батько, що плине судно без керманича хистко,
868] й сам серед пітьми нічної повів корабель він по хвилях.
869] Гіоко ридав він, у серці зворушений долею друга:
870] Ох як же міг ти повірити небу погідному и морю!
871] Будеш ти голий лежать, Палінуре, в пісках невідомих[171] ».

КНИГА ШОСТА

Прибувши до Італії, Еней висаджується біля міста Кум і в храмі Аполлона зустрічається з жрицею Сівіллою, яка віщує його долю. Він просить Сівіллу зробити так, щоб він побачився в підземному царстві з тінню свого батька Анхіса. Сівілла показує йому, як туди дістатися. Еней ховає Мізена і здобуває вказане Сівіллою «золоте гілля». По принесенні жертви Прозерпіні Еней із Сівіллою спускається в підземне царство. Тіні померлих біля ріки Ахеронту, через яку перевозить Енея Харон. Зустріч з Цербером. Царство судді Міноса, різні види тіней.’В Елісії, країні вічного блаженства, Анхіс викладає синові своє вчення про очищення