Енеїда

КНИГА ВОСЬМА

Турн піднімає на війну весь Лацій і посилає в Аргіріпу просити допомоги в Діомеда. З другого боку, бог ріки Тібру Тіберін у сні спонукає Енея укласти угоду з аркадським царем Евандром, що заснував на Палатинському пагорбі місто Пал-лантей. Евандр гостинно приймає Енея, обіцяє йому допомогу, запрошує взяти участь у святкуванні на честь Геркулеса, знайомить його з околицями. Тим часом Вулкан, чоловік Венери, на її прохання кує зброю її синові. Евандр пропонує Енеєві очолити етрусків, які щойно прогнали свого царя Мезенція, і дає йому чотириста вершників під проводом свого сина Палланта. Еней приймає від Венери викуту для нього зброю і милується щитом, на якому зображено майбутні подвиги і долю римлян.

1] Щойно на замку Лаврента Турн вивісив прапор воєнний,
2] Глухо роги засурмили і рушили борзії коні,
3] Щойно він зброєю брязнув, і серце усім стрепенулось;
4] У хвилюванні весь Лацій поспішно складає присягу
5] Дружби воєнної, в шалі нестримному молодь лютує.
6] Перші начальники тут і вожді — Мессап із Уфентом,
7] З ними й Мезенцій, огудник богів, звідусіль на підмогу
8] Військо приводять, селян забирають з ланів їх розлогих.
9] Зразу ж і Венула шлють в Діомеда великого місто[275],
10] Щоб допомоги просив і сказав, що вже вторгнулись тевкри
11] В Лацій, що вже кораблями приїхав Еней і, пенатів
12] Внісши подоланих, мовить, що доля йому присудила
13] Бути царем, що багато племен із дарданським героєм
14] Вже сполучилось і в Лації всюди ім’я його знають.
15] Що за мету він поставив собі і чого він бажав би,
16] В разі йому пощастить, Діомедові все це видніше,
17] Аніж то видно і Турну-царю, і цареві Латину.

18] Так було в Лації. Лаомедонтський герой[276] все це бачить,
19] Серце журбою великою б’ється у грудях, і бистро
20] Думка його то в один бік літає, то в другий, у різні
21] Сторони рветься, усе розважає. Так мовби тремтливе
22] Сонячне світло в воді відбивається в мідному чані,
23] Чи світлосяйного місяця в повні проміння яскраве
24] Скрізь проникає далеко, у кожен куточок, під и?бо
25] Блисне і високо вдарить по рублених сволоках стелі.

26] Ніч залягла, і тварини утомлені сон нездоланний
27] Скрізь, по всіх землях, окутав, всі роди звірині й пташині, —
28] Батько ж Еней, тяжкою війною зажурений дуже,
29] Під небокраєм холодним схилився на березі річки,
30] Тілові дав запізнілий спочинок. Тут бог того місця,
31] Сам Тіберін із чудової річки йому об’явився,
32] Вийшовши дідом старим з-між густого галуззя тополі.
33] Шати тонкого на нім полотна зеленої барви,
34] Падає тінь на волосся з вінця тростяного, і так він
35] Мовить до нього, такими словами журбу розганяє:

36] «Божого роду нащадку, що місто троянське привозиш,
37] Та від руки ворогів нам Пергам зберігаєш навіки, —
38] Землі Лавренту і ниви Латина тебе виглядали.
39] Тут твоя певна оселя, тут певні пенати; не гайся
40] І не лякайся страхіття війни, бо весь гнів і досада
41] Вже проминули в богів.
42] Але щоб ти не подумав, що все це лиш марева сонні, —
43] Знайдеш ти льоху велику під дубом, на березі річки,
44] Буде лежати вона, поросят породивши аж тридцять,
45] Біла сама, й поросята у неї при вимені білі.

46] Тут буде місце для города, всі тут труди закінчаться,
47] Бо як віднині в черзі своїй тридцять обернеться років,
48] Місто Асканій залежить тут, назви преславної Альба.
49] Я непомильно пророчу. Тепер уважай, я скажу ще,
50] Як переможцем ти вийдеш з біди, що загрожує нині.
51] Тут аркадійці, що рід свій усі від Палланта виводять,
52] На берегах цих осіли; вони за царем, за Евандром,
53] За прапорами його ідучи сюди, місто на горах
54] Тут заснували й від предка його Паллантей називають.
55] З плем’ям латинським вони безупинно воюють; візьми їх
56] До товариства в свій табір, союзом із ними з’єднайся.
57] Я тебе прямо до них заведу берегами й рікою,
58] Щоб, пливучи проти течії, міг ти на веслах піднятись.
59] Сину богині, вставай же, як перші зірки лише зайдуть,
60] І по обряду Юноні молись із благанням, погрози
61] Й гнів її втишуй. А як переможеш, даси мені шану.
62] Той я, як бачиш, що рве береги свої в повідь і крає
63] Поле врожайне; я синій той Тібр, я ріка та славетна,
64] Що її небо найбільш між всіма полюбило. Тут стане